“Grand Canyon” (1991) — багатогранний, різнорівневий, сильний у всіх розуміннях, довгий фільм про фундаментальне в нашому житті, про базові універсальні принципи існування людського виду, функціонування соціуму в цілому та місце в ньому окремого індивіда. Про сегрегацію суспільства в межах одного міста і ланцюг (не)випадкових подій, який створює точки перетину ліній життя. Практично фестивальне кіно, орієнтоване винятково на дорослу, зрілу аудиторію, сповнене символізму і вічних філософських питань, частина з яких риторичні, а на частину даються чесні неприємні відповіді.

“The Spanish Prisoner” (1997) — справжній шедевр неонуарного жанру з елементами детективу, трилеру і навіть хорору. Кіно незвичне в багатьох розуміннях — ніби як фільм 70-х, але знятий на технічному рівні 90-х. З перших кадрів загрозлива атмосфера небезпеки повільно наростає і огортає глядача разом із головними героями, які ні про що не підозрюють. Впродовж першої години хронометражу вир детально спланованих і випадкових подій методично закручується, створюючи середовище із багатьма невідомими, в центрі якого перебуває надто добра і порядна людина, що робить її вразливою.

“Secondhand Lions” (2003) — якісний, продуманий фільм про життя, людяність і завжди дефіцитну доброту, який доступно розповідає про непрості речі і легко про глибокі істини. В якому є місце всьому спектру емоцій: радості, суму, іронії, ностальгії, щастя, болю, співчуття і в широкому розумінні — любові. Є в ньому приємна монотонність неквапливості життя, небезпека, що нависає нам ідилічним господарюванням на старому ранчо, і кульмінація, в яку хочеться повірити. Коли маленький хлопчик, на ім’я Walter, потрапляє під опіку двох своїх неординарних ексцентричних дядьків, він ще не усвідомлює на скільки йому пощастило.

“Foul Play” (1978) — старе добре кіно для гарного настрою, з позитивною життєрадісною атмосферою в рідкісному жанрі “комедійний неонуар”. Справжній кінематограф, яким він задумувався з самого початку — з професійними акторами, природними декораціями, каскадерними трюками, розважальною метою і мистецькою цінністю. Перший спільний фільм для творчого дуету Goldie Hawn та Chevy Chase, який став на стільки успішним, що його вирішили повторити у Seems Like Old Times (1980). “Foul Play” демонструє свою належність до неонуарного жанру завдяки впізнаваним елементам класичного нуару: лихий задум; таємничі події із прихованими мотивами; концентрована увага на дрібних предметах, які мають велике значення; тендітна красуня, яка потребує захисту; мужній безстрашний детектив у клітчастому піджаку, готовий прийти на допомогу…

“Seems Like Old Times” (1980) — якісний, старий, добрий фільм із категорії “таких вже більше не знімають”. Другий після Foul Play (1978) спільний перформанс Chevy Chase та Goldie Hawn. З перших кадрів візуальний ряд і музичний супровід переносять Вас подумки туди, де хочеться бути… Це теплі 70-ті, атмосфера, яка огортає теплом, затишком, наївністю і оптимізмом. Хай ці обійми тривають лише півтори години, але вони варті тОго. Це інший час, інші люди з іншими думками і настроєм.