Мабуть інколи глядачам потрібні такі комедійні фільми, які не мають у своєму задумі глибоких ідей чи далекоглядних висновків, як наприклад Leap of Faith (1992) чи L.A. Story (1991), але відзначаються місцями непоганим абсурдним гумором. Час від часу потрібно подивитись кіно, в якому сам процес оповіді важливіший ніж її фінал, і схоже, що шлях до мети у “Down and Out in Beverly Hills” і є власне метою.
В центрі сюжету сімейка багатіїв із усіма характерними для них проблемами: значним обсягом вільного місця в головах їхніх діток; великою кількістю надлишкових коштів, які вони витрачають на психотерапевтів, менторів, коучів, собачих психологів, духовних наставників та інших пройдисвітів і шарлатанів; споживацьким сприйняттям американцями інших національностей: вихідців із Латинської Америки та Азії.
Дуже типове кіно для свого часу, але при бюджеті майже як у “Commando” (1985) все одно мало відоме і мало популярне, бо не всім фільмам судилось стати культовою класикою. Arnold Schwarzenegger такий молодий, явно на піку своєї форми і популярності — сАме між “The Terminator” (1984) та “Predator” (1987). Хоча ДЕ б він не одягав костюм чи форму — завжди нагадує Ivan Danko з “Red Heat” (1988).
В цілому фільм побудований за принципами класичних бойовиків 80-х з непереможними головними героями в оточенні привабливих жінок і сюжетом, який обертається навколо одвічної боротьби за справедливість.
Цікавий і своєрідний фільм. На перший погляд, це чергова дуркувАта американська комедія. Але якщо придивитись, то вона піднімає непросте питання: на скільки відрізняється країна (в даному випадку США) від її медійного образу, створеного кінематографом, ЗМІ чи стереотипними уявленнями? Те ж саме стосується і мови (в даному випадку англійської). Вивчити “Who is on duty today” і промовляти речення із збереженням порядку слів “підмет-присудок-додаток” далеко не означає говорити англійською.
Як на мене, ідея фільму геніальна: американці самі показали себе очима совєцьких людей.
Чудова комедія 80-х з класними акторами. Радісні обличчя Dan Aykroyd та John Candy просто дивляться з дитинства і вже від цього стає веселіше. Тут є все, що потрібно: натурні зйомки справжньої природи, сімейні стосунки, романтичні почуття, правильні цінності і гумор, якісний добрий гумор, який запам’ятовується.
За цим всім не варто забувати про ненав’язливо підняті серйозні питання: азартно заробляти великі гроші чи жити в своє задоволення розміреним стабільним життям? Мати батька всесильного супермена чи того, хто любить своїх дітей і з яким вони можуть поділитись найпотаємнішими думками?
Під час перегляду у глядачів певної вікової категорії виникає відчуття, що ідея фільму про конфлікт міських жителів і провінційної глибинки дуже не нова… І вони вже щось подібне бачили в культовому Green Acres (1965-1971). При чому, цьому сприяє одразу декілька моментів: мелодія на 0:02:40 та 1:22:40, проблеми із телефоном та телефонною компанією, пафосні розмови про перших поселенців у США…
У будь-якому випадку режисерам гарно вдалось обіграти ідею, що сільська місцевість — це держава в державі із власними законами, які суттєво відрізняються від міських.
