Ніколи раніше цей фільм не бачив — не знаю як мені вдалось його оминути увагою, але дуже тому радий, адже в 2020-му отримав можливість подивитись пригодницький фільм 80-х і відчути цю чудову атмосферу. Гумору дійсно дуже багато, при чому непоганого. А мене вразили натурні зйомки новозеландської природи: це просто шедевр! Гори, пагорби, льодовики, річки, водоспади, меандри, каменепади, конуси виносу, відслонення магматичних і осадових порід — і все справжнє! Нічого не намальовано як CGI чи у вигляді фарбованої картонки, як у низькобюджетних фільмах цього ж періоду.
Старе добре пригодницьке кіно. За якістю картинки (зернистість зображення неба, розмитість рухів акторів) складається враження, що фільм знятий на початку 70-х. Рідко в якому кіно можна побачити Чака Норріса, злегка дуркуватого і невміючого влучно стріляти з револьвера, але при цьому все одно виконуючого удари ногами з розвороту в декілька оберти. Багато натурних зйомок, постійно мексиканська природа в кадрі, хоча не без “пластмасових” каменів у печерах і місцями не надто натуральної рослинності.
Гарна комедія, весела і динамічна, з багатьма абсурдними моментами, збігами обставин. Гумор переважно доречний та оригінальний. Присутні елементи романтики, може навіть забагато, як для жанру кримінальної комедії. Але варто додати, що фільм не відзначається особливо гуманним ставленням до тварин (собак та акваріумних рибок), що практично унеможливлює зйомку подібних сцен в сучасних фільмах жанру комедія. А ось російська мова у виконанні американців звучить ще гірше ніж завжди.
Суб’єктивно: коли в Jamie Lee Curtis показують лише голову вона дуже схожа на хлопчину з британської сільської місцевості.
У визначенні жанру фільму я б обмежився термінами “романтичний, кримінальний”, мені не вдалось побачити ознаки трилеру чи бойовику в класичному розумінні 80-х років. Фільм довгий, місцями передбачуваний, але це не має ніякого значення — бо в кадрі Michelle Pfeiffer, Mel Gibson та Kurt Russell. Під час перегляду ловив себе на думці, що мені сюжет не дуже принциповий, головне щоб якомога довше споглядати цих людей. Їхні обличчя ніби дивляться на тебе з дитинства і чомусь здаються якимись близькими.
Це той фільм який потрібно переглядати мінімум двічі — в різний час. Перший раз — коли ще молодий і юний, не бачив життя і не знаєш як все влаштовано, а другий — коли все збагнув, у всьому пересвідчився, сам спробував і соціум тебе вже мало чим може здивувати. Гарна наївна проста комедія. Чим все закінчиться знаєш ще на самому початку, але хочеться дізнатись як сАме. Неперевершена напівтеатральна гра акторів. А які актори!
