“The Fugitive” (1993) — непоганий детектив з елементами екшену і популярною сюжетною лінією для 80-х та 90-х. Благородний головний герой, засуджений за злочин, якого не скоював, бореться за пошук правди, покарання поганих людей і відновлення своєї власної репутації. Особливістю даної реалізації є те, що помилково звинувачений є не колишнім морським піхотинцем чи майстром бойових мистецтв, а висококваліфікованим хірургом. Мабуть, чи не вперше для даного кінематографічного періоду головною зброєю хорошого хлопця виступає не фізична сила із кулеметом M60, а розум та інтелектуальні здібності.
“The Story of Us” (1999) — фільм простий аж до тривіальності, показує типову історію однієї пари, яка проходить злети і падіння на різних етапах стосунків: від романтичної захопленості до взаємної побутової ненависті. Існує безліч стрічок у фіналі яких, пара закоханих їде за горизонт на білому кабріолеті на зустріч своєму щастю, але ніхто не розказує ЩО відбувається далі… Саме про те, що з ними буде після романтичного хеппі-енду, і розповідає “The Story of Us”.
“Grand Canyon” (1991) — багатогранний, різнорівневий, сильний у всіх розуміннях, довгий фільм про фундаментальне в нашому житті, про базові універсальні принципи існування людського виду, функціонування соціуму в цілому та місце в ньому окремого індивіда. Про сегрегацію суспільства в межах одного міста і ланцюг (не)випадкових подій, який створює точки перетину ліній життя. Практично фестивальне кіно, орієнтоване винятково на дорослу, зрілу аудиторію, сповнене символізму і вічних філософських питань, частина з яких риторичні, а на частину даються чесні неприємні відповіді.
“The Spanish Prisoner” (1997) — справжній шедевр неонуарного жанру з елементами детективу, трилеру і навіть хорору. Кіно незвичне в багатьох розуміннях — ніби як фільм 70-х, але знятий на технічному рівні 90-х. З перших кадрів загрозлива атмосфера небезпеки повільно наростає і огортає глядача разом із головними героями, які ні про що не підозрюють. Впродовж першої години хронометражу вир детально спланованих і випадкових подій методично закручується, створюючи середовище із багатьма невідомими, в центрі якого перебуває надто добра і порядна людина, що робить її вразливою.
“Trading Places” (1983) — чудовий фільм ранніх 80-х, який переглядається легко і сучасно навіть сьогодні. Якщо жанр “розумна комедія” не існує, то його варто вигадати, щоб описати дану стрічку. Це той особливий кінематографічний підхід, коли за веселими жартами і комедійними ситуаціями завуальовано непрості питання, вічні цінності, напружений драматизм. І сюжет про цинічний експеримент, коли бездомний жебракуватий пройдисвіт отримує гроші та соціальний статус, а талановитий успішний працівник втрачає буквально все, надає для “розумної комедії” безмежні можливості.
