“The Spanish Prisoner” (1997) — справжній шедевр неонуарного жанру з елементами детективу, трилеру і навіть хорору. Кіно незвичне в багатьох розуміннях — ніби як фільм 70-х, але знятий на технічному рівні 90-х. З перших кадрів загрозлива атмосфера небезпеки повільно наростає і огортає глядача разом із головними героями, які ні про що не підозрюють. Впродовж першої години хронометражу вир детально спланованих і випадкових подій методично закручується, створюючи середовище із багатьма невідомими, в центрі якого перебуває надто добра і порядна людина, що робить її вразливою.
“Wag the Dog” — може і не є шедевром світового кінематографу, але при цьому залишається дуже пізнавальним фільмом. За своїм змістом стрічка є рафінованим концентратом політтехнологій і маніпуляцій масовою свідомістю. Які просякнуті цинізмом вражаючого масштабу, інколи викликаючи відразу і бажання помити руки після побаченого. Описані засоби соціального інжинірингу не є чимось принципово новим, вони ефективні, перевірені десятиліттями, актуальні і широко відомі навіть сьогодні. Зокрема: спрямована дезінформація, напівправда, відволікання уваги суспільства, маніпуляція ЗМІ через навмисні обмовки, розкручування штучних медійних “героїв”, постановочні відео, шляхетні жести великих політиків, безглузді флешмоби та багато інших.
Стара добра комедія 90-х з повчальною мораллю та правильними цінностями (колись) для сімейного перегляду. З перших кадрів натякаючи на зміст заголовку, режисери роблять дуже неплавний перехід від мальовничих південноамериканських джунглів до бадьорих торгів на біржі цінних паперів у Нью-Йорку. В подальшому даний контраст є ключовою ідею фільму, гумор і сюжет якого обертаються навколо конфлікту культур і систем цінностей. А хто може в таких умовах виступити головним світовим злом? Звичайно ж це російська мафія з балканськими прізвищами, горілкою на столі та вагоном готівки в чемодані.
Дуже посереднє кіно з невиправдано довгим хронометражем. У фільмі намагались торкнутись тематики такого широкого спектру, що він врешті-решт втратив основний акцент. З одного боку показано типове офісне життя і взаємодію між співробітниками у корпоративному стійлі — через інтриги, плітки, брехню, поділ на соціальні мікрогрупи, маніпуляції мотивацією підлеглих і ще багато чого. З іншого — почали заглиблюватись в тему ролі чоловіка і жінки на роботі та в сім’ї, намагаючись розв’язати проблему сексуальних домагань.
Про такі фільми кажуть — концентрована якість у всіх своїх проявах і в якій прекрасно практично все. Саме подібні стрічки об’єднують глядачів у “Клюб шанувальників кінематографу 90-х” міцніше ніж членський квиток, виписаний від руки Val Kilmer на спині у Tom Cruise. “A Perfect Murder” — психологічний трилер з елементами детективу, атмосферний фільм, покликаний занурюватись в настрій і повільно смакувати. Важка, гнітюча обстановка, напруга, яка тримає увагу глядача і з якої не хочеться виходити в очікуванні кульмінації сюжету.
