“National Lampoon’s Senior Trip” (1995) — типова підліткова комедія 90-х про непростих учнів Fairmont High School з великого штату Ohio, які за випадкового збігу обставин отримали шанс донести Президенту країни своє бачення освітньої реформи. Та на шляху до Білого Дому вони втрапили у всі можливі законні (і не дуже) пригоди, розваги за межею пристойності чи адекватності, а місцями створюючи повний хаос навколо. І все це щедро збагачено так званими “тупими” жартами, комедійними ситуаціями, справжніми автомобільними трюками.
“Se7en” (1995) — важкий, темний, інколи відверто бридкий, песимістичний неонуар, який вражає рівнем атмосферності та яскравості акторського складу. Хоча значною мірою переоцінений в частині глибоких сенсів і продуманості образів головних героїв, що є необхідним для законодавців моди даного жанру. З одного боку це психологічний трилер, з іншого — типовий поліцейський процедурал, хоча і з елементами хорору. При всіх заявлених претензіях на щось високе та філософське, процес і результат фільму викликає розчарування суперечливістю озвучених ідей та їх реалізацією.
“Wag the Dog” — може і не є шедевром світового кінематографу, але при цьому залишається дуже пізнавальним фільмом. За своїм змістом стрічка є рафінованим концентратом політтехнологій і маніпуляцій масовою свідомістю. Які просякнуті цинізмом вражаючого масштабу, інколи викликаючи відразу і бажання помити руки після побаченого. Описані засоби соціального інжинірингу не є чимось принципово новим, вони ефективні, перевірені десятиліттями, актуальні і широко відомі навіть сьогодні. Зокрема: спрямована дезінформація, напівправда, відволікання уваги суспільства, маніпуляція ЗМІ через навмисні обмовки, розкручування штучних медійних “героїв”, постановочні відео, шляхетні жести великих політиків, безглузді флешмоби та багато інших.
Стара добра комедія 90-х з повчальною мораллю та правильними цінностями (колись) для сімейного перегляду. З перших кадрів натякаючи на зміст заголовку, режисери роблять дуже неплавний перехід від мальовничих південноамериканських джунглів до бадьорих торгів на біржі цінних паперів у Нью-Йорку. В подальшому даний контраст є ключовою ідею фільму, гумор і сюжет якого обертаються навколо конфлікту культур і систем цінностей. А хто може в таких умовах виступити головним світовим злом? Звичайно ж це російська мафія з балканськими прізвищами, горілкою на столі та вагоном готівки в чемодані.
Novocaine (2001) — на диво слабка стрічка у жанрі нераціонального поєднання нуару та комедії. Недолугість фільму підкреслюється диспропорціями між яскравістю акторського складу і якістю реалізації творчого задуму. При багатообіцяльному початку, розвиток драми та головна інтрига сюжету розчаровують своєю простотою. Наростання елементів комедії лише підвищує відчуття несерйозності того, що відбувається. Зрештою, ні нуар, ні комедія не були розкриті повною мірою, а залишили враження пародії на класичне американське кіно 40-х і 50-х років.
