Якісний фільм-катастрофа, при чому на скільки вдалий, на стільки ж і недооцінений. Для 1998 року візуальні ефекти виглядають більше ніж достойно, а епізоди в позаземному просторі — цілком реалістично і в жодному разі не нагадують мільтиплікаційну творчість наших днів. А деякі фахівці навіть стверджують, що завдяки запрошеним для зйомок консультантам із NASA, вдалось досягти високого рівня наукової відповідності того, що показують на екрані.
Важко сказати які теорії змови варто підключити до аналізу щоб пояснити ЯК два фільми із практично однаковим сюжетом вийшли на екрани літом того самого року… Мається на увазі “Armageddon” (1998).
Міцний якісний середнячок у своєму жанрі та бюджеті. Про нього не кажуть “класика” і він не запам’ятовується на все життя, але і процес перегляду, і післясмак залишає приємні емоції. Це типовий кримінальний бойовик, де криміналу більше ніж вибухів та драматизму. Але за що варто цінувати подібні стрічки, то це: зірковий акторський склад; атмосфера фільмів 90-х; неглянцева Америка, в якій по сусідству дешеві забігайлівки із доброзичливими офіціантками та дорогі готелі з елітними працівницями сфери інтимних послуг і вогні нічного великого міста; красиві автомобілі (поки ще квадратної форми) і не менш гарний, а головне — доречний, музичний супровід.
Фільм не зайшов. Перший адекватний жарт зустрівся на 33 хвилині — про тютюнові компанії, а ось бридких епізодів вистачало… Далі перегляд продовжив винятково в очікуванні Vanessa Angel. Чомусь не подобається мені коли предметом жартів стають особливості людей з особливими потребами чи натякають на жорстоке поводження з тваринами. Більш-менш гумор почав спостерігатись вже після 40-ої хвилини, але він все одно в стилі “Dumb and Dumber” (1994).
Після перегляду виникла думка: це ж треба було спробувати зробити спортивну драму із такого занудства як боулінг… Так само, як і у випадку з For Richer or Poorer (1997) перед фільмом бажано ознайомитись з інформацією про спільноту амішів, тоді багато що буде зрозумілішим.
Ніколи не думав, що скажу так про німецьке кіно, але… Люди, це шедевр. Фільм про цінність життя, про цінності в житті, про першочергове і другорядне, про суттєве і несуттєве. Його треба дивитись і бачити: несамовите поєднання у неконтрольованих пропорціях безрозсудного гай-річівського криміналу, люк-бессонівської таксійної динаміки, форрест-гампівської дорослої наївності, роберт-земекісової душевної теплоти і гумору сорока відтінків чорного. І все це під ремікс U-Stay With Melina “I will survive”, який доречний, в тему, саме у такому аранжуванні.
Класична класика. Не часто можна побачити фільми 30-річної давнини, які виглядають свіжо та переглядаються легко навіть зараз. Монтаж і комбіновані зйомки просто вражають, особливо в епізодах з літаками та моментах скелелазіння. Дивишся і думаєш: “Якість… Це фірмА. Люди душу в роботу вклали”. І не варто акцентувати увагу на тому, що Скелястими горами (США) у фільмі називають всього лише Доломітові Альпи (Італія) з дефляційними нішами, конусами виносу та карстовими порожнинами, але їхні пейзажі все одно виглядають епічно і перехоплюють подих від думки “ого, як вИсоко”.
