“The Fugitive” (1993) — непоганий детектив з елементами екшену і популярною сюжетною лінією для 80-х та 90-х. Благородний головний герой, засуджений за злочин, якого не скоював, бореться за пошук правди, покарання поганих людей і відновлення своєї власної репутації. Особливістю даної реалізації є те, що помилково звинувачений є не колишнім морським піхотинцем чи майстром бойових мистецтв, а висококваліфікованим хірургом. Мабуть, чи не вперше для даного кінематографічного періоду головною зброєю хорошого хлопця виступає не фізична сила із кулеметом M60, а розум та інтелектуальні здібності.
“The Story of Us” (1999) — фільм простий аж до тривіальності, показує типову історію однієї пари, яка проходить злети і падіння на різних етапах стосунків: від романтичної захопленості до взаємної побутової ненависті. Існує безліч стрічок у фіналі яких, пара закоханих їде за горизонт на білому кабріолеті на зустріч своєму щастю, але ніхто не розказує ЩО відбувається далі… Саме про те, що з ними буде після романтичного хеппі-енду, і розповідає “The Story of Us”.
Jeeves and Wooster (1990-1993) — шедевр на всі часи, досконала екранізація літературного твору, наповненого “англійським” гумором у чистому хрестоматійному вигляді. Серіал є втіленням кінематографічної якості, у якому можна смакувати кожен кадр, ракурс, репліку та емоцію. Адже в яку б халепу не втрапив молодий веселий і багатий гультяй Bertie Wooster і який би геніальний порятунок не знайшов його винахідливий камердінер Jeeves — задоволення глядачам гарантовано.
Ключем до успіху пригод Jeeves та Wooster є вдале поєднання оригінальних новел Pelham Grenville Wodehouse (не читав, але схвалюю) і стилю роботи компанії Granada Television, яка також відома не менш успішною екранізацією Sherlock Holmes (1984-1994).
“Grand Canyon” (1991) — багатогранний, різнорівневий, сильний у всіх розуміннях, довгий фільм про фундаментальне в нашому житті, про базові універсальні принципи існування людського виду, функціонування соціуму в цілому та місце в ньому окремого індивіда. Про сегрегацію суспільства в межах одного міста і ланцюг (не)випадкових подій, який створює точки перетину ліній життя. Практично фестивальне кіно, орієнтоване винятково на дорослу, зрілу аудиторію, сповнене символізму і вічних філософських питань, частина з яких риторичні, а на частину даються чесні неприємні відповіді.
“The Spanish Prisoner” (1997) — справжній шедевр неонуарного жанру з елементами детективу, трилеру і навіть хорору. Кіно незвичне в багатьох розуміннях — ніби як фільм 70-х, але знятий на технічному рівні 90-х. З перших кадрів загрозлива атмосфера небезпеки повільно наростає і огортає глядача разом із головними героями, які ні про що не підозрюють. Впродовж першої години хронометражу вир детально спланованих і випадкових подій методично закручується, створюючи середовище із багатьма невідомими, в центрі якого перебуває надто добра і порядна людина, що робить її вразливою.