Старе добре кіно. При чому і досить старе, і досить добре. Подібні фільми просто приємно переглядати, зайве не напружуючись і просто насолоджуючись. А подивитись є на що: це і натурні зйомки природи великого штату Джорджія; і перегони на катерах, гелікоптерах, автомобілях; без перебільшення карколомні трюки, виконані живими людьми; вибухи і стрілянина; висока естетика старих автомобілів та молодої Lauren Hutton.
До речі, всі романтичні моменти вона і прикрашає своїм шармом. Це топ-модель тієї зовнішності, в якої є щось ще окрім антропометрії і саме цього не вистачає акторам сучасності — індивідуальності, яка запам’ятовується.
Просте і прямолінійне кіно 70-х для невибагливих глядачів, яке умовно можна віднести до категорії фільмів-катастроф завдяки літаку, який впав у море. Не виключено, що “Airport ‘77” (1977) не викликає захоплення саме тому, що це вже третя стрічка із серії, заснованої на оригінальному фільмі Airport (1970), а сиквел дуже рідко буває кращим за першоджерело.
Літературною основою оригінального фільму “Airport” (1970) був однойменний роман-бестселер авторства Arthur Hailey опублікований у 1968 році
Дуже типове кіно для свого часу, але при бюджеті майже як у “Commando” (1985) все одно мало відоме і мало популярне, бо не всім фільмам судилось стати культовою класикою. Arnold Schwarzenegger такий молодий, явно на піку своєї форми і популярності — сАме між “The Terminator” (1984) та “Predator” (1987). Хоча ДЕ б він не одягав костюм чи форму — завжди нагадує Ivan Danko з “Red Heat” (1988).
В цілому фільм побудований за принципами класичних бойовиків 80-х з непереможними головними героями в оточенні привабливих жінок і сюжетом, який обертається навколо одвічної боротьби за справедливість.
Сильний нетиповий документальний фільм, який можна назвати “занудно цікавим”. Пропонує авторський, дуже своєрідний погляд на взаємини архітектури та людського суспільства крізь призму власного бачення Jonathan Meades. При чому сам автор теж дуже непростий: з якісною освітою, широким світоглядом і фільми якого називають ідіосинкратичними… При повільному монотонному способі викладення матеріалу кіно є дуже інформативним як з точки зору фактичних даних, так і інформації для роздумів.
Це суміш історії, мистецтва, архітектури, філософії, поезії, музики, геології і злого гумору, що вимагає ерудиції та прагнення розібратись в невідомих словах чи прізвищах, яких там немало.
Цікавий і своєрідний фільм. На перший погляд, це чергова дуркувАта американська комедія. Але якщо придивитись, то вона піднімає непросте питання: на скільки відрізняється країна (в даному випадку США) від її медійного образу, створеного кінематографом, ЗМІ чи стереотипними уявленнями? Те ж саме стосується і мови (в даному випадку англійської). Вивчити “Who is on duty today” і промовляти речення із збереженням порядку слів “підмет-присудок-додаток” далеко не означає говорити англійською.
Як на мене, ідея фільму геніальна: американці самі показали себе очима совєцьких людей.
