Якісна олдскульна комедія з усіма необхідними атрибутами: неймовірно недоречними збігами обставин та непорозуміннями в часі і просторі, абсурдом, фарсом, змінами настрою, чудовою акторською грою, мораллю та акцентами на правильних цінностях. Це той фільм, в якому не три явно помітних головних героя, а всі учасники по-своєму головні і ключові, адже без них сюжет неможливий. Випадкові зв’язки, які виникають між різними (часто не знайомими) героями, є гарною демонстрацією як мінімум “принципу спускових гачків”, а як максимум — “ефекту метелика”.
Якісний фільм з наближенням до стилістики скандинавського детективу — з тягучою атмосферою, пригніченим настроєм, неквапливим сюжетом та постійним відчуттям, що глядачам не все показали і щось відбувається за кадром у фоні. Навіть кольорова гама з чергуваннями сіро-синіх тонів і жовтуватих лампових відтінків налаштовує на відповідні прохолодні регіони нашої планети. Не вистачає лише неочікуваної хитромудрої розв’язки у фіналі. Але варто мати на увазі, що фільм знято на основі реальних подій і є відчуття, що досить близько до реальних подій, чим можна пояснити певну бідність художніх засобів та поворотів сценарію.
Проста така комедія в стилі часу, коли знімалась. Оскільки це фільм дитинства то і вимог до нього не багато — приємно і ностальгійно переглянути ще раз, поринути в підзабуту атмосферу. Але знову ж таки, зараз вже хочеться щоб гумор був гострішим, сюжет менш простим і не таким передбачуваним, а головні герої відповідали назві фільму. Натомість є можливість спостерігати як звично метушиться герой Денні ДеВіто, італійська мафія править США, автомобілі швидко їдуть і розбиваються, погані хлопці стріляють в хороших і не влучають.
А в дитинстві мені це кіно здавалось смішним… Тепер же — його переглядаю із страхом та виразом обличчя, як у шерифа Вілла на 00:40:14 хронометражу. Відчуваю такий самий розпач і безсилля, коли немає можливості вберегти від небезпеки тих, хто щиро переконаний у хибних судженнях. На початку, опис депресивного міста та характеристика його жителів — на жаль, дуже нагадала моє рідне містечко тепер, хоча воно розташоване далеко не в Канзасі і не в 1992 році.
Хороший Хижак. Мені, як не фахівцю із франшизи, сподобався: видовищно, динамічно, красиво, місцями навіть тримає в напрузі. В кадрі багато природи, мальовничих пейзажів, які підозріло реалістично виглядають. Фільм отримує дедалі більше і більше позитивних відгуків від критиків… А як же їх не отримувати?! В головній ролі індіанська дівчинка(!), яка бореться з чоловіками племені команчів за респект та рівноправ’я з ними, з чоловіками-поневолювачами-європейцями за бізонів та її рідну землю, з Хижаком, який мабуть теж чоловічої статі, хоч нам і не показали крупним планом.
