EuroTrip (2004) — дуже непоганий фільм гарного настрою першої половини 2000-х, коли набували популярності підліткові комедії, а ця навіть з елементами road movie. Дух пригод юності в поєднанні з простим гумором, морем кадрів топлес, жартами про основний інстинкт під бадьору безтурботну музику — інгредієнти веселої авантюрної історії, яка покликана розважати глядача і відволікати від сірої буденності.
Враження від перегляду значною мірою залежать від того КОЛИ дивитись “EuroTrip”. На початку 2000-х, коли уявлення про абстрактне поняття “Європа” ототожнювалось із цивілізованою цивілізацією з цивілізованими людьми чи через 20 років, коли багато хто вже усвідомив, що задача “Побачити Париж — і померти” вражає своєю простотою, а “Побачити Париж — і вИжити” потребує таланту з крихтою удачі.
“National Lampoon’s Senior Trip” (1995) — типова підліткова комедія 90-х про непростих учнів Fairmont High School з великого штату Ohio, які за випадкового збігу обставин отримали шанс донести Президенту країни своє бачення освітньої реформи. Та на шляху до Білого Дому вони втрапили у всі можливі законні (і не дуже) пригоди, розваги за межею пристойності чи адекватності, а місцями створюючи повний хаос навколо. І все це щедро збагачено так званими “тупими” жартами, комедійними ситуаціями, справжніми автомобільними трюками.
“Se7en” (1995) — важкий, темний, інколи відверто бридкий, песимістичний неонуар, який вражає рівнем атмосферності та яскравості акторського складу. Хоча значною мірою переоцінений в частині глибоких сенсів і продуманості образів головних героїв, що є необхідним для законодавців моди даного жанру. З одного боку це психологічний трилер, з іншого — типовий поліцейський процедурал, хоча і з елементами хорору. При всіх заявлених претензіях на щось високе та філософське, процес і результат фільму викликає розчарування суперечливістю озвучених ідей та їх реалізацією.
“Wag the Dog” — може і не є шедевром світового кінематографу, але при цьому залишається дуже пізнавальним фільмом. За своїм змістом стрічка є рафінованим концентратом політтехнологій і маніпуляцій масовою свідомістю. Які просякнуті цинізмом вражаючого масштабу, інколи викликаючи відразу і бажання помити руки після побаченого. Описані засоби соціального інжинірингу не є чимось принципово новим, вони ефективні, перевірені десятиліттями, актуальні і широко відомі навіть сьогодні. Зокрема: спрямована дезінформація, напівправда, відволікання уваги суспільства, маніпуляція ЗМІ через навмисні обмовки, розкручування штучних медійних “героїв”, постановочні відео, шляхетні жести великих політиків, безглузді флешмоби та багато інших.
Стара добра комедія 90-х з повчальною мораллю та правильними цінностями (колись) для сімейного перегляду. З перших кадрів натякаючи на зміст заголовку, режисери роблять дуже неплавний перехід від мальовничих південноамериканських джунглів до бадьорих торгів на біржі цінних паперів у Нью-Йорку. В подальшому даний контраст є ключовою ідею фільму, гумор і сюжет якого обертаються навколо конфлікту культур і систем цінностей. А хто може в таких умовах виступити головним світовим злом? Звичайно ж це російська мафія з балканськими прізвищами, горілкою на столі та вагоном готівки в чемодані.
