Трохи занудно як для вестерну і сюжет міг би розвиватись більш динамічно. Хоча в описі вказано про кмітливість та розум Ворма, але він нагадує більше наївного дурника-ідеаліста. Фільм не залишає байдужим, в основному через дії та думки Ілая Сістерса, який по-хорошому дивує впродовж фільму і трохи зворушує. Якщо обчислення коректні, то це остання стрічка за участю Рутгера Гауера. Тут детально показано побут: міста поселенців, салуни, бари, ванні кімнати та засоби гігієни того часу.
Стара добра комедія 90-х, яку варто подивитись і отримати задоволення. Переглядав зараз і думається мені, що фільми цього часу мають якусь особливу атмосферу: приємна тепла картинка, багато загальних планів, де акторів показують у повний зріст, продумані комічні ситуації, загальна ідея, яка несе позитив і гуманне ставлення до тварин. Після фільму залишається приємна напівпосмішка на обличчі і бажання подивитись щось подібне. Також, присутні добре відомі актори, які класно грають та створюють відповідний настрій.
Гарний вестерн, хоч і не типовий. Фільм повільний і вдумливий. Про дорогу, сенс якої не в кінцевому пункті призначення, а в проходженні самого шляху. Коли зустрілись дві різні системи цінностей десь на дикому Заході. Піднімається багато світоглядних питань: як жити, яких правил притримуватись і чи намагатись роздивитись в людях щось хороше. Все це на фоні пейзажів “прерій американського Заходу”, побуту ковбоїв, коней, зброї, самотніх ранчо, дрібних фермерів та великих бандитів. Дотично показано (в чергове) проблеми взаємодії індіанців та колоністів.
Як на мене, рейтинг 7 на IMDb є цілком виправданим та заслуженим, а даний фільм значно глибший, ніж може здатись при поверхневому ознайомленні. Сюжет та спосіб подачі інформації чимось віддалено нагадує щось середнє між “Delta Farce” та “Sgt. Bilko”: наповнений комедійними ситуаціями, місцями суцільним абсурдом та дивним збігом подій. Не зважаючи на це, в ньому присутня іронія, критика та смачний стьоб з військової операції США в Іраку. Інколи, глузування з безглуздості участі США у війні в Іраку перебувають далеко за межею толерантності, терпимості чи “мови дипломатії” і нагадують досить темну чорну комедію.
Душевний, добрий фільм про правильні людські цінності, у якому щось для себе можуть почерпнути і дорослі, і діти. Таких фільмів зараз практично не роблять. Хто не в курсі, варто почитати про різницю між Балто і Того, особисто для мене стало великим відкриттям, що “героїзм” Балто аж на стільки перебільшений. Професійні критики звертають увагу на зловживання CGI-графікою, але я такого не помітив: все ніби доречно і природно. В кадрі красиві пейзажі (гарна операторська робота).
