Краще бути не могло. “Gladiator II” 2024 року не міг бути кращим, а ось гіршим — запросто. Візуальний ряд чудової якості, картинка насичена, деталізація на рівні. CGI-графіка ріже погляд лише у випадках із тваринами. Сцени баталій, як і мають бути, масштабні та пафосні. Хоча в поєдинках на мечах “Gladiator II” не пропонує нічого принципово нового з часів “Troy” (2004) та “Gladiator I” (2000).
Тварини на арені Колізею — це окремий біль вчителя біології середньостатистичної ЗОШ вітчизняної глибинки, і анекдот для п’ятикласника із того ж самого навчального закладу.
“Trading Places” (1983) — чудовий фільм ранніх 80-х, який переглядається легко і сучасно навіть сьогодні. Якщо жанр “розумна комедія” не існує, то його варто вигадати, щоб описати дану стрічку. Це той особливий кінематографічний підхід, коли за веселими жартами і комедійними ситуаціями завуальовано непрості питання, вічні цінності, напружений драматизм. І сюжет про цинічний експеримент, коли бездомний жебракуватий пройдисвіт отримує гроші та соціальний статус, а талановитий успішний працівник втрачає буквально все, надає для “розумної комедії” безмежні можливості.
“You Can Call Me Bill” (2023) — півторагодинне вдумливе далекоглядне інтерв’ю, під час якого не задають жодних питань, але піднімають їх безліч, знімають “маски” і нівелюють штампи. Ретроспективний погляд на власну біографію крізь призму злетів і падінь, радощів і смутку, перемог і поразок, популярності і самотності. Своєрідна сумна сповідь веселої, культової, мегапопулярної, але в той же час неймовірно скромної людини. Перед глядачами в яскравому світлі камер на темному тлі — Білл, жива легенда кіно, музикант, виконавець, стендап-комік, письменник, альпініст, майстер верхової їзди, гравець регбі, астронавт, палкий шанувальник коней та собак… Цей перелік ще можна продовжувати.
“Bend of the River” (1952) — пригодницьке кіно про період Золотої лихоманки на Дикому Заході, справжній вестерн у класичному розумінні. Сюжет, в який легко повірити і уявити тогочасне життя колоністів, першовідкривачів, золотошукачів, злочинців, індіанців… Справжня історія про правильні цінності, яка потенційно могла відбутись у великому штаті Орегон в середині XIX століття.
Американський фільм про американський Дикий Захід, знятий в Америці — поєднання, якого більше ніж достатньо, щоб зробити цей вестерн автентичним і впізнаваним.
“For a Few Dollars More” (1965) — заслужено визнана класика вестерну з усіма необхідними атрибутами: ковбойськими капелюхами, револьверами, верховими кіньми, суворим поглядом Clint Eastwood на фоні гірських і напівпустельно-степових ландшафтів. Фільм про хороших мисливців на поганих злочинців, в межах сюжетної ідеї якого грабують банки, інтенсивно вбивають, вишукано обманюють, прямолінійно крадуть, пафосно мстяться, п’ють міцне і вдихають дИмне, а дехто навіть примудряється гнути романтичну лінію. Більше ніж дві години хронометражу — це більше ніж достатньо, щоб зануритись в атмосферу Дикого Заходу епохи справжнього кінематографу.
