Добряче олдскульне кіно. Для шанувальників акторського таланту Adriano Celentano — справжній шедевр, а для критиків — може навіть і класика кінематографу. Не будучи ні першим, ні другим — сприймаю дану стрічку як якісний фільм, знятий у 1970-х про події 1920-х, де все відбувається крізь призму театральності, артистизму, з елементами мюзиклу. Звичайно, не без еротики, а як же без неї, якщо в кадрі Corinne Clery?
Цікаве поєднання: неправдоподібної біганини, перегонів та вдаваних ударів по обличчі із трюками на справжніх автомобілях, катерах, літаках — без єдиного пікселю CGI.
Цілком пристойний якісний сіквел, незрозуміло чому вважається менш успішним ніж перший фільм “Crocodile Dundee” 1986 року. Природа, пригоди, динаміка сюжету — все на рівні. Тут вже авторами сценарію виступили батько та син: Paul Hogan та Brett Hogan. А в цілому, це старе добре кіно для відпочинку і гарного настрою, таке вже не роблять і робити не будуть. Вдячний, що є можливість насолодитись переглядом зараз, коли “кінематограф” поступово перетворюється на пропаганду хворих ідей засобами CGI.
Справжнє, красиве кіно. Справжнє — бо це в абсолютній більшості натурні зйомки, як краєвидів і тварин, так і людей. А красиве — бо все, що показують, виглядає натурально та естетично. “Crocodile Dundee” можна розглядати як данину австралійській природі, аборигенській культурі та самобутності провінційного життя. Цікаво, що образ красивого привабливого чоловіка представлений не “накачаним до смерті бодібілдером-хіміком після десятків усушок”, а нормальним чоловіком середнього віку із правильними цінностями.
Безумовно, на головну жіночу роль можна було легко знайти більш сексапильну білявку із синіми очима в стилі ідеалів краси 80-х, але Linda Kozlowski чудово підкреслила “справжність” цього фільму, а стиль “braless” буде актуальним у всі часи.
Кіно про лижі і основний інстинкт, хоча ні — у зворотньому порядку. Це типова американська підліткова комедія з усіма притаманними жанру атрибутами: дитячими пустощами, примітивними розвагами, добряче невпорядкованими інтимними зв’язками, трохи спорту і духу змагань щоб не переводити стрічку в інший жанр. У відео ряді акцент зроблено на дівчатах модельної зовнішності та окремих елементах цієї зовнішності в поєднанні із досить розкутою поведінкою.
З огляду на зазначене вище — вікове обмеження “суворо до 20 років”, бо пізніше дивитись нудно і не цікаво.
Є такі фантастичні фільми, актуальність яких з часом не втрачається: ні сюжету, ні візуальних ефектів, щось на зразок “Star Gate: SG-1”. Так ось “Event Horizon” (1997) до таких не належить. Можливо в рік випуску це і був фантастичний видовищний фільм про космос, але зараз примітивність сюжету і відсутність глибини в задумі дуже кидаються в очі глядачеві, розбещеному стрічками “Interstellar” (2014) чи “The Martian” (2015). При тому, що візуальні ефекти навіть зараз виглядають дуже пристойно, сама ідея далека від здорового глузду у своїх спробах налякати людей чимось далеким і темним.
