“Wag the Dog” — може і не є шедевром світового кінематографу, але при цьому залишається дуже пізнавальним фільмом. За своїм змістом стрічка є рафінованим концентратом політтехнологій і маніпуляцій масовою свідомістю. Які просякнуті цинізмом вражаючого масштабу, інколи викликаючи відразу і бажання помити руки після побаченого. Описані засоби соціального інжинірингу не є чимось принципово новим, вони ефективні, перевірені десятиліттями, актуальні і широко відомі навіть сьогодні. Зокрема: спрямована дезінформація, напівправда, відволікання уваги суспільства, маніпуляція ЗМІ через навмисні обмовки, розкручування штучних медійних “героїв”, постановочні відео, шляхетні жести великих політиків, безглузді флешмоби та багато інших.
Стара добра комедія 90-х з повчальною мораллю та правильними цінностями (колись) для сімейного перегляду. З перших кадрів натякаючи на зміст заголовку, режисери роблять дуже неплавний перехід від мальовничих південноамериканських джунглів до бадьорих торгів на біржі цінних паперів у Нью-Йорку. В подальшому даний контраст є ключовою ідею фільму, гумор і сюжет якого обертаються навколо конфлікту культур і систем цінностей. А хто може в таких умовах виступити головним світовим злом? Звичайно ж це російська мафія з балканськими прізвищами, горілкою на столі та вагоном готівки в чемодані.
Чудове дуже бюджетне, але не дешеве, діалогове кіно з двома акторами першої величини у головних ролях. Для глибшого розуміння цієї нетипової романтичної комедії з весільними мотивами пропонується вікове обмеження 30+. Адже саме після досягнення певного віку і набуття досвіду стосунків, чоловіки та жінки стають необтяженими основним інстинктом і здатні висловлювати свої думки, не оглядаючись на реакцію осіб протилежної статі. Не боячись засудження чи іншої точки зору. Тоді і настає свобода, свобода для двох.
“A Dog’s Breakfast” — цікавий як фільм. Тобто, це не цікавий фільм, а твір цікавий як фільм — з точки зору хто і за яких обставин його створив. Стрічка одразу привертає увагу та інтригує шанувальників кінематографічного всесвіту “Stargate” режисерсько-акторським складом. Адже його автором виступив сам David Hewlett — він же доктор Rodney McKay з “Stargate: Atlantis” (2004-2009) і тому “A Dog’s Breakfast” став його творчим дебютом. Під час перегляду складалось враження, що це акторський склад “Зоряної Брами” занудьгував між сезонами і вирішили зустрітись, щоб на швидку руку щось зняти із мінімальним бюджетом та вільним обладнанням.
Красиве, позитивне і добре у всіх розуміннях кіно з багатьма сенсами. “The Big Year” — фільм про пошук істинних цінностей у житті і про шляхи їх усвідомлення на прикладі пригод трьох дуже різних героїв, об’єднаних екзотичним американським конкурсом спостереження за птахами — “Великий рік”. Азартна гонитва за представниками орнітофауни на фоні епічних пейзажів Британської Колумбії — як образ абстрактної заповітної мрії, нав’язливої ідеї, яка для когось є засобом самоствердження, для когось спортивним інтересом, а для когось — сенсом всього життя.
