Взагалі не сподобався. Дуже рідко фільми про космос можуть бути на стільки нудними, аж до блювотиння. Розумію, що він мабуть несе якийсь глибокий сенс соціально-культурного аспекту, контексту та психологічного підґрунтя про те, що придушення емоційної сфери не властиве людині і почуття завжди переможуть, і бла-бла-бла… Але ця тема вже нормально вивчена і розкрита, і нічого нового в тому немає. Принаймні в цій стрічці точно.
Про її достовірність чи реалістичність взагалі говорити не доводиться — це яким телепнем треба бути щоб відправити кілька поколінь людей в подорож щоб лише їхні онуки вже зажили на новій планеті?
На прохання багатотисячної армії хейтерів та шанувальників (у різних пропорціях) — перший негативний відгук на повнометражне кіно. І пропоную посягнути одразу на святе — “Tenet” (2020) Кріса Нолана. Розумію, що його вже всі подивились в IMAX 3D і мають свою власну думку, але для видового різноманіття — буде ще й моя в інформаційному просторі майоріти… Руки в мене до цього шедевру давно не доходили, але після того як дійшли — свідомість захотіла їм помститись.
Фільм не сподобався. Через свою неправдоподібність: в епізоді коли Конг їв рибу - він запихав її до рота і добра третина(!) продуктів звідти випадала під час пережовування. Де ви таке бачили?! Якщо така велика тварина буде ось так марнувати їжу - вона просто здохне від голоду з часом; невиправдану жорстокість: коли величезну горилу, яка намокла в холодних океанічних водах, виставили на антарктичний мороз - це взагалі Стаття 299. Жорстоке поводження із тваринами Кримінального кодексу; дискредитацію військової техніки: демонстрацію недієздатності винищувачів F-35 та однобокої дії глибинних бомб; пропаганду змішаних єдиноборств: під час боротьби Конга з Годзілою можна побачити і “тайські” лікті, і “гільйотину”, і “тейкдаун”, і “фулмаунт”, і добивання в партері, навіть спроба виходу на амплітудну “висячку” була…
Фільм гідний представник свого жанру — кримінальний триллер. Цілком відповідає і по стилю, і по сюжет, і по фіналу. З початку перегляду виникає відчуття що він розрахований не на широку аудиторію, і якщо я правильно зрозумів — то це типове “фестивальне кіно”, яке має переглядатись професійними критиками (ні, ну ми тут теж не гірші, але все одно…), щоб оцінити “режисерські прийоми” чи “операторську роботу”.
Сюжет розвивається як (вибачте на слові) цугцванг, а головні герої емпатії не викликають взагалі, і якось байдужа їхня доля — навіть якщо їх всіх там перестріляють ще у вступній частині.
Дивовижне документальне кіно, яке в мене моментами перехоплювало подих… ЯК же все таки добре, що збереглись ті аматорські домашні зйомки; дивишся на них як на історичну хроніку — і намагаєшся вловити кожен кадр, щоб нічого не пропустити, бо це справжня історія. Скільки разів переглядав “Rocky” — жодного разу не виникала думка, що фільм “бюджетний” чи “економний”; а так звані “убогі локації” виглядають якось так природно, ніби серед усього різноманіття місць для зйомок — їх було непросто вибрати.
