Гарний фільм, однозначно вартий перегляду. Історія з якою потрібно бути знайомим. Піднімається багато різних питань: починаючи від суворого способу життя людей, які пішли освоювати незаселені землі Аляски, до виявлення межі, коли собака починає сприйматись як друг, компаньйон, а не транспортний засіб, який у випадку несправності можна залишити обабіч дороги. Є нагода в черговий раз задуматись скільки людей та тварин безслідно зникли з різних причин під час золотої лихоманки та колонізації американської півночі.
Ніколи раніше цей фільм не бачив — не знаю як мені вдалось його оминути увагою, але дуже тому радий, адже в 2020-му отримав можливість подивитись пригодницький фільм 80-х і відчути цю чудову атмосферу. Гумору дійсно дуже багато, при чому непоганого. А мене вразили натурні зйомки новозеландської природи: це просто шедевр! Гори, пагорби, льодовики, річки, водоспади, меандри, каменепади, конуси виносу, відслонення магматичних і осадових порід — і все справжнє! Нічого не намальовано як CGI чи у вигляді фарбованої картонки, як у низькобюджетних фільмах цього ж періоду.
Чудовий фільм. Однозначно вартий перегляду шанувальникам жанру. Динамічний, комедійний, кримінальний. Сюжет — це суміш веселих несподіваних збігів подій та обставин. Обігруються і, в певному розумінні, висміюються такі явища як нелегальна еміграція, заробітчанство, британський снобізм, засилля алкоголізму та правовий нігілізм у країнах Східної Європи; підкреслюється чим ці країни відрізняються від “класично” європейських держав: у культурі поведінки, рівню спілкування, масштабністю мислення і т.п.
На окрему увагу заслуговує озвучення: переклад суміші литовської мови з радянською ненормативною лексикою на українську, коли персонаж у фільмі каже: “непорядна жінка”, а перекладають як “нічого не виходить”.
Ніколи раніше про даний фільм не чув. В першу чергу зацікавив поєднанням заявленого жанру та країни виробництва: чорна комедія + Данія. Таке треба було бачити. Те, що фільм не для всіх, має бути очевидно з того, що на деяких неофіційних ресурсах його жанр зазначають як авторське кіно або арт-хаус… Кожен відчуває по-своєму, але я схильний думати, що під вечерю чи будь-який інший прийом їжі — краще не переглядати, якщо звичайно, натхненно розкрита, тема канібалізму не додає Вам апетиту.
Старе добре пригодницьке кіно. За якістю картинки (зернистість зображення неба, розмитість рухів акторів) складається враження, що фільм знятий на початку 70-х. Рідко в якому кіно можна побачити Чака Норріса, злегка дуркуватого і невміючого влучно стріляти з револьвера, але при цьому все одно виконуючого удари ногами з розвороту в декілька оберти. Багато натурних зйомок, постійно мексиканська природа в кадрі, хоча не без “пластмасових” каменів у печерах і місцями не надто натуральної рослинності.
