Все в цьому житті відносне — і це кіно відносно дуже непогане. З усіх “юрських парків та світів” новітньої доби (з 2015-го), “Jurassic World: Rebirth” можна вважати найкращим чи хоча б помітно адекватнішим за папіредників. Загалом, він дуже нагадує спробу у 2025-му році зняти кіно 1997-го, і результат такого наслідування апріорі був приречений через фактично банальний повтор сюжетних прийомів, а місцями навіть окремих ракурсів чи приміщень.
В той же час, порівнювати оригінальну олдскульну трилогію із модними (пере)запусками навряд чи є коректним.
“Sniper: The Last Stand” (2025) — цілком типове кіно категорії “B” або сучасна реінкарнація жанру ґрайндхаус. Дуже середній дешевий бойовик, із двадцятьма акторами, високими цілями і ще вищим пафосом, з яким конкурувати може лише кількість мотиваційних промов під епічну музику на одиницю хронометражу.
Перед глядачами не перша і не остання спроба зіграти на ностальгії та вичавити максимум прибутку із заголовку або окремих імен акторів. Всі атрибути, необхідні жанру присутні: загроза людству, інтенсивна стрілянина, червоні вибухи, героїзм, самопожертви і т.
Класика світового кінематографу. Обов’язкова до перегляду та ознайомлення частина еволюції кіно, як жанру, і результат роботи талановитих професіоналів — акторів, режисерів, сценаристів, костюмерів. Фільм середини 50-х років XX століття — це чергове “вікно” в тогочасну реальність: красиву, багату і глянцеву. А чи може бути по-іншому на Французькій Рив’єрі? Сьогодні такі фільми дивляться не для того щоб знати “чи впіймають злодія?”, а щоб посмакувати процес і насолодитись насиченою яскравою картинкою, вишуканістю діалогів, акторською грою театрального рівня.
Краще бути не могло. “Gladiator II” 2024 року не міг бути кращим, а ось гіршим — запросто. Візуальний ряд чудової якості, картинка насичена, деталізація на рівні. CGI-графіка ріже погляд лише у випадках із тваринами. Сцени баталій, як і мають бути, масштабні та пафосні. Хоча в поєдинках на мечах “Gladiator II” не пропонує нічого принципово нового з часів “Troy” (2004) та “Gladiator I” (2000).
Тварини на арені Колізею — це окремий біль вчителя біології середньостатистичної ЗОШ вітчизняної глибинки, і анекдот для п’ятикласника із того ж самого навчального закладу.
“Trading Places” (1983) — чудовий фільм ранніх 80-х, який переглядається легко і сучасно навіть сьогодні. Якщо жанр “розумна комедія” не існує, то його варто вигадати, щоб описати дану стрічку. Це той особливий кінематографічний підхід, коли за веселими жартами і комедійними ситуаціями завуальовано непрості питання, вічні цінності, напружений драматизм. І сюжет про цинічний експеримент, коли бездомний жебракуватий пройдисвіт отримує гроші та соціальний статус, а талановитий успішний працівник втрачає буквально все, надає для “розумної комедії” безмежні можливості.
