Кіно про лижі і основний інстинкт, хоча ні — у зворотньому порядку. Це типова американська підліткова комедія з усіма притаманними жанру атрибутами: дитячими пустощами, примітивними розвагами, добряче невпорядкованими інтимними зв’язками, трохи спорту і духу змагань щоб не переводити стрічку в інший жанр. У відео ряді акцент зроблено на дівчатах модельної зовнішності та окремих елементах цієї зовнішності в поєднанні із досить розкутою поведінкою. З огляду на зазначене вище — вікове обмеження “суворо до 20 років”, бо пізніше дивитись нудно і не цікаво.

Є такі фантастичні фільми, актуальність яких з часом не втрачається: ні сюжету, ні візуальних ефектів, щось на зразок “Star Gate: SG-1”. Так ось “Event Horizon” (1997) до таких не належить. Можливо в рік випуску це і був фантастичний видовищний фільм про космос, але зараз примітивність сюжету і відсутність глибини в задумі дуже кидаються в очі глядачеві, розбещеному стрічками “Interstellar” (2014) чи “The Martian” (2015). При тому, що візуальні ефекти навіть зараз виглядають дуже пристойно, сама ідея далека від здорового глузду у своїх спробах налякати людей чимось далеким і темним.

Якщо до акторського складу включити Steve Martin фільм не стане комедією автоматично, натомість перед глядачем дуже серйозне кіно. “Parenthood” після перегляду можна перекласти як “батьківство”, адже саме про це дана стрічка. В якій піднімаються складні питання, на які не існує однозначної, правильної, справедливої для всіх, відповіді. Батьківство-материнство — це суцільний компроміс усього з усім, що в свою чергу потребує жертв, одноосібних та колективних. Питання лише в готовності і здатності до цього.

Дуже специфічний фільм у стилі 70-х років, хоча з огляду на те, що він є екранізацією новели, більше схожий на театральну п’єсу. За перші 20хв перегляду складається враження, що це не нові сусіди дивні, а абсолютно всі персонажі божевільні на всю голову, і таке враження зберігається до фінальних титрів. Це зовсім не діалогове кіно, на першому місці — гра акторів, яка є просто блискучою, хоча часто взагалі мовчазною. До плюсів варто віднести класний музичний супровід, і то не дивно, це ж сам — Bill Conti.

Цікавий в багатьох аспектах фільм. Країни походження США та Велика Британія, але до типової голлівудської стилістики дана стрічка не має жодного відношення. Перед глядачем справжнє європейське кіно, створене європейським режисером Anton Corbijn з переважно європейським акторським складом. Перше, що на цьому акцентує увагу — пара кілерів, які приїхали на сімейному Volvo універсалі. Початок фільму стрімкий і динамічний (перші 4хв), а потім режисер прийняв седативний засіб і головний герой вирушив на пошуки стану “dolce vita” неподалік від масиву Абруццо.