Краще бути не могло. “Gladiator II” 2024 року не міг бути кращим, а ось гіршим — запросто. Візуальний ряд чудової якості, картинка насичена, деталізація на рівні. CGI-графіка ріже погляд лише у випадках із тваринами. Сцени баталій, як і мають бути, масштабні та пафосні. Хоча в поєдинках на мечах “Gladiator II” не пропонує нічого принципово нового з часів “Troy” (2004) та “Gladiator I” (2000). Тварини на арені Колізею — це окремий біль вчителя біології середньостатистичної ЗОШ вітчизняної глибинки, і анекдот для п’ятикласника із того ж самого навчального закладу.

“Wag the Dog” — може і не є шедевром світового кінематографу, але при цьому залишається дуже пізнавальним фільмом. За своїм змістом стрічка є рафінованим концентратом політтехнологій і маніпуляцій масовою свідомістю. Які просякнуті цинізмом вражаючого масштабу, інколи викликаючи відразу і бажання помити руки після побаченого. Описані засоби соціального інжинірингу не є чимось принципово новим, вони ефективні, перевірені десятиліттями, актуальні і широко відомі навіть сьогодні. Зокрема: спрямована дезінформація, напівправда, відволікання уваги суспільства, маніпуляція ЗМІ через навмисні обмовки, розкручування штучних медійних “героїв”, постановочні відео, шляхетні жести великих політиків, безглузді флешмоби та багато інших.

Стара добра комедія 90-х з повчальною мораллю та правильними цінностями (колись) для сімейного перегляду. З перших кадрів натякаючи на зміст заголовку, режисери роблять дуже неплавний перехід від мальовничих південноамериканських джунглів до бадьорих торгів на біржі цінних паперів у Нью-Йорку. В подальшому даний контраст є ключовою ідею фільму, гумор і сюжет якого обертаються навколо конфлікту культур і систем цінностей. А хто може в таких умовах виступити головним світовим злом? Звичайно ж це російська мафія з балканськими прізвищами, горілкою на столі та вагоном готівки в чемодані.

Чудове дуже бюджетне, але не дешеве, діалогове кіно з двома акторами першої величини у головних ролях. Для глибшого розуміння цієї нетипової романтичної комедії з весільними мотивами пропонується вікове обмеження 30+. Адже саме після досягнення певного віку і набуття досвіду стосунків, чоловіки та жінки стають необтяженими основним інстинктом і здатні висловлювати свої думки, не оглядаючись на реакцію осіб протилежної статі. Не боячись засудження чи іншої точки зору. Тоді і настає свобода, свобода для двох.

“A Dog’s Breakfast” — цікавий як фільм. Тобто, це не цікавий фільм, а твір цікавий як фільм — з точки зору хто і за яких обставин його створив. Стрічка одразу привертає увагу та інтригує шанувальників кінематографічного всесвіту “Stargate” режисерсько-акторським складом. Адже його автором виступив сам David Hewlett — він же доктор Rodney McKay з “Stargate: Atlantis” (2004-2009) і тому “A Dog’s Breakfast” став його творчим дебютом. Під час перегляду складалось враження, що це акторський склад “Зоряної Брами” занудьгував між сезонами і вирішили зустрітись, щоб на швидку руку щось зняти із мінімальним бюджетом та вільним обладнанням.