Краще бути не могло. “Gladiator II” 2024 року не міг бути кращим, а ось гіршим — запросто. Візуальний ряд чудової якості, картинка насичена, деталізація на рівні. CGI-графіка ріже погляд лише у випадках із тваринами. Сцени баталій, як і мають бути, масштабні та пафосні. Хоча в поєдинках на мечах “Gladiator II” не пропонує нічого принципово нового з часів “Troy” (2004) та “Gladiator I” (2000). Тварини на арені Колізею — це окремий біль вчителя біології середньостатистичної ЗОШ вітчизняної глибинки, і анекдот для п’ятикласника із того ж самого навчального закладу.

“Trading Places” (1983) — чудовий фільм ранніх 80-х, який переглядається легко і сучасно навіть сьогодні. Якщо жанр “розумна комедія” не існує, то його варто вигадати, щоб описати дану стрічку. Це той особливий кінематографічний підхід, коли за веселими жартами і комедійними ситуаціями завуальовано непрості питання, вічні цінності, напружений драматизм. І сюжет про цинічний експеримент, коли бездомний жебракуватий пройдисвіт отримує гроші та соціальний статус, а талановитий успішний працівник втрачає буквально все, надає для “розумної комедії” безмежні можливості.

“One Fine Day” (1996) — добре романтичне кіно типових 90-х про вічні питання сім’ї, кар’єри, стосунків, романтики, з висвітленням їхніх приємних і не дуже сторін. Певною мірою відображає світогляд минулих епох, сповнений більшого оптимізму, ілюзій та віри, що в нашому житті завжди є місце для щасливого фіналу. Комедійно-драматичні події фільму розгортаються на фоні вуличного та бізнесового життя Нью-Йорку — картинка виглядає насичено, нарядно і дОрого. А настрій і атмосфера 90-х доповнюється чудовим музичним супроводом.

“You Can Call Me Bill” (2023) — півторагодинне вдумливе далекоглядне інтерв’ю, під час якого не задають жодних питань, але піднімають їх безліч, знімають “маски” і нівелюють штампи. Ретроспективний погляд на власну біографію крізь призму злетів і падінь, радощів і смутку, перемог і поразок, популярності і самотності. Своєрідна сумна сповідь веселої, культової, мегапопулярної, але в той же час неймовірно скромної людини. Перед глядачами в яскравому світлі камер на темному тлі — Білл, жива легенда кіно, музикант, виконавець, стендап-комік, письменник, альпініст, майстер верхової їзди, гравець регбі, астронавт, палкий шанувальник коней та собак… Цей перелік ще можна продовжувати.

“Bend of the River” (1952) — пригодницьке кіно про період Золотої лихоманки на Дикому Заході, справжній вестерн у класичному розумінні. Сюжет, в який легко повірити і уявити тогочасне життя колоністів, першовідкривачів, золотошукачів, злочинців, індіанців… Справжня історія про правильні цінності, яка потенційно могла відбутись у великому штаті Орегон в середині XIX століття. Американський фільм про американський Дикий Захід, знятий в Америці — поєднання, якого більше ніж достатньо, щоб зробити цей вестерн автентичним і впізнаваним.