Євротур / EuroTrip (2004)
EuroTrip (2004) — дуже непоганий фільм гарного настрою першої половини 2000-х, коли набували популярності підліткові комедії, а ця навіть з елементами road movie. Дух пригод юності в поєднанні з простим гумором, морем кадрів топлес, жартами про основний інстинкт під бадьору безтурботну музику — інгредієнти веселої авантюрної історії, яка покликана розважати глядача і відволікати від сірої буденності.
Враження від перегляду значною мірою залежать від того КОЛИ дивитись “EuroTrip”. На початку 2000-х, коли уявлення про абстрактне поняття “Європа” ототожнювалось із цивілізованою цивілізацією з цивілізованими людьми чи через 20 років, коли багато хто вже усвідомив, що задача “Побачити Париж — і померти” вражає своєю простотою, а “Побачити Париж — і вИжити” потребує таланту з крихтою удачі.
Фільм наповнений багатьма якісними смішними жартами, хоча при бажанні знайдеться декілька відверто тупуватих нецікавих епізодів. Тому можна від душі голосно сміятись, дивлячись на те, як маленький Heinrich “карбує крок” у будинку Mieke, і в той же час не розуміти для чого взагалі була сцена із протистоянням “роботів” поряд з Лувром. Але комедія підліткова і намагається охопити різну аудиторію.
Не зважаючи на порівняну легкість стрічки, в ній все одно прослідковуються занудні ідеї таких самих дорослих дядьків у офіційних костюмах: про співвідношення європейського і американського в західній культурі та історії; про стереотипи менталітету і побуту жителів різних частин Старого Світу; про міф “дружби народів” в об’єднаній Європі, що легко руйнується лексиконом футбольних вболівальників, які перетнули Канал у південному напрямку. А якщо справді вникнути у питання, то може виявитись, що масштаб (м’яко кажучи) несприйняття одних націй іншими в ЄС, навіть у 2004 мав такі масштаби, що молоді демократії Східної Європи і уявити не могли. Та й сьогодні не дуже розуміють. А цитата “Боже поможи — ми в Східній Європі!” виступає квінтесенцією стереотипності мислення і ставлення. Хоча за іронією лише житель Східної Європи сам запропонував безкорисливу допомогу головним героям тоді, коли їм це було найбільше потрібно…
За 20 років в ЄС багато що змінилось докорінно: від безпекової ситуації до так званої “толерантності” та суспільного вуличного ландшафту. Але одне залишається незмінним — це черга до Лувру, складена охочими побачити твори мистецтва, які до Франції мають таке ж відношення, як монумент Obelisque de Louxor до площі Place de la Concorde…
Зйомки “EuroTrip” відбувались в основному в Чехії (навіть події у великому американському штаті Ohio), що не завадило імітувати настрій інших частин Європи
Акторський склад аж надто блискучий для такого простого фільму. Чарівна Michelle Trachtenberg, трагічна доля якої стала причиною перегляду фільму через 20 років. Matt Damon — який практично випадково був залучений до своєї епізодичної ролі. Британський професійний футболіст Vinnie Jones в ролі футбольного хулігана. Сам культовий і легендарний Борис-бритва — Rade Serbedzija. Цікаво, що німкеню Mieke зіграла німкеня Jessica Boehrs. А більшість жіночих ролей другого чи третього плану втілили акторки із нетиповими прізвищами для американських комедій: Vomocilova, Tomankova, Kachtikova, Zimova, Simova та ін.
Від уважного глядача не повинен сховатись фрагмент кліпу David Hasselhoff на пісню “Du” в одному із романтичних моментів
EuroTrip (2004) — кіно для відпочинку душевного та інтелектуального, для естетичної насолоди і відвертого сміху. Щоб на півтори години поринути в ілюзію безтурботних підліткових пригод, щиру дружбу і безкоштовну любов, у які хочеться повірити. Слоганом до фільму пропонується авторський афоризм: “Можна вічно дивитись на три речі: як Michelle Trachtenberg* знімає футболку на нудистському пляжі, як Vinnie Jones вигукує компліменти французам з вікна автобуса і як Борис-бритва одягає сідло на велосипед у Братиславі”.
* з щирим захопленням її красою і повагою до образів, втілених на екрані
