Великий каньйон / Grand Canyon (1991)

“Grand Canyon” (1991) — багатогранний, різнорівневий, сильний у всіх розуміннях, довгий фільм про фундаментальне в нашому житті, про базові універсальні принципи існування людського виду, функціонування соціуму в цілому та місце в ньому окремого індивіда. Про сегрегацію суспільства в межах одного міста і ланцюг (не)випадкових подій, який створює точки перетину ліній життя. Практично фестивальне кіно, орієнтоване винятково на дорослу, зрілу аудиторію, сповнене символізму і вічних філософських питань, частина з яких риторичні, а на частину даються чесні неприємні відповіді. Хронометраж складає 2 години 14 хвилин, які варті того, щоб їх прожити із цим фільмом і згодом… повторити.

Сюжет представлений чотирма (не)випадково переплетеними лініями, серед яких можна умовно виділити дві головні і дві другорядні. Мікросвіт офісного керівника середньої ланки, його родина, робота, найближче оточення різко контрастує із середовищем існування звичайного працівника автомобільного евакуатора з неблагополучного району LA, але саме їм судилось порушити фактично кастову систему життя у “місті янголів”. З ними дивовижним чином переплітаються долі раціонально прагматичного кінопродюсера, який у всьому розбирається і знає відповіді на всі питання, та молодої секретарки, яка просто шукає своє професійне і особисте щастя, але дещо заблукала на шляху до нього.

Образи головних героїв є не такими однозначними, як здаються на перший погляд. Навіть більше — вони еволюціонують протягом усього фільму. Це легко помітити, якщо простежити за поглядом зразкового сім’янина під час матчу Los Angeles Lakers, вдуматись у філософські ідеї звичайного “синього комірця”, усвідомити глибИнну причину сліз помічниці менеджера середньої ланки, дізнатись про взаємне перетворення “одкровення” та “потьмарення” у свідомості голлівудського продюсера… Багато ЩО змінюється і переоцінюється коли людина виходить із зони комфорту звичної щоденної рутини. На жаль, лише складні та часто трагічні події у житті стають поворотними — змінюють і нас, і наш світогляд, і кут зору, під яким ми дивимось на цей світ.

Дехто стверджує, що:

• історія з Маком і автобусом була запозичена з реального життя режисера фільму Lawrence Kasdan
• образ, втілений Steve Martin, був написаний із справжнього продюсера Joel Silver

Нехай нікого не вводить в оману акторський склад, де сяє зірка класичних бойовиків 80-х — Danny Glover і зірка культових комедій 90-х — Steve Martin. У “Grand Canyon” (1991) вони ніби створюють міст між двома жанрами, але на виході не комедійний бойовик, а далеко не нудне двогодинне філософське переосмислення людського життя. Дуже юна Mary-Louise Parker ще не та спокуслива MILF із “Weeds” (2005-2012) чи Red (2010), але вже така харизматична леді із помітним вогником непристойності в очах. Kevin Kline — теж у головній ролі, але на фоні згаданого сузір’я світить помітно скромніше.

Діалоги у “Grand Canyon” (1991), як мистецтво, більшість з них має прихований або явний сенс. Їх розбирають на цитати і застосовують у повсякденному житті, захоплюючись прогресивністю заданих питань у 1991 році і пошуком на них простих зрозумілих відповідей. Бесіда Danny Glover та Kevin Kline на СТО про Великий Каньйон і зграї акул — це окремий шедевр розмовного жанру, що поступається лише фінальному монологу Steve Martin, у якому кожне слово — самородне золото із родовища корінного залягання.

Кращі цитати:

• “Нічого не можна контролювати, ми живемо в хаосі — це головне питання у житті” (Steve Martin)
• “Дивуюся, що людство досі існує, адже насильство було завжди, а люди живуть собі далі” (Kevin Kline)
• “Ти бачив мало хороших фільмів, а в цих фільмах — відповіді на всі загадки” (Steve Martin)

Зануритись в атмосферу і смакувати кожний кадр допомагають розкішні переходи скайлайну LA від ночі до дня, а також використання slow motion прийому для підкреслення важливих моментів, як от під час згаданого матчу Lakers. Надзвичайно правдоподібно показано нічні марення, породженні потаємними страхами і бажаннями підсвідомості, де те, чого ми боїмось, переплітається в неконтрольованих пропорціях із тим, чого ми жадаємо.

Не вдалось розгадати:

• постійний акцент камери на гелікоптерах в небі скоріше всього має якийсь сенс, але який саме — залишиться загадкою на совісті Lawrence Kasdan

“Grand Canyon” розвінчує ілюзію, що сьогодні люди живуть якось “неправильно”, а завтра можуть виправитись, стати кращими і світ почне існувати принципово по-іншому — чесно, порядно, справедливо, прогнозовано… Насправді ж ми живемо рівно на стільки “правильно”, на скільки можемо, і ніяк по-іншому не буде, бо така наша природа та внутрішня сутність.

Стрічку було номіновано на Оскар (1992) за кращий сценарій, а натомість вона отримала Золотого Ведмедя на Берлінському кінофестивалі — чим не знак якості фільму та підтвердження його жанру “не під попкорн з колою”?

“Grand Canyon” (1991) рекомендується до перегляду у свідомому віці всім, хто претендує на особистісний розвиток. Цей фільм варто подивитись саме тоді, коли ВЖЕ не рано і ЩЕ не пізно, коли в тіла є час, а у свідомості готовність прийняти думку, що випадкові люди не випадково стукають у наші двері, а Великий Каньйон існував ДО нас і буде існувати ПІСЛЯ. При чому “після” для нього нічого не означає взагалі… І чим раніше це усвідомити — тим краще.

Цікаві факти:

• Великий Каньйон у фільмі згадується двічі двома різними людьми (Danny Glover та Steve Martin) із принципово різних точок зору — але які ж вони обоє неприємно праві…
• також двічі зустрічається бейсболка з логотипом Pittsburgh Pirates — на дуже різних людях, але яких об’єднує один і той же глибокий сенс
• стрічка “Мандри Саллівана” (“Sullivan’s Travels”, 1941) дійсно існує — не міг же Steve Martin обманювати
• будинок Мака та Клер знаходиться поряд із маєтком Гленди та Айри Паркс із фільму Seems Like Old Times (1980) на Avondale Avenue з номерами 212 та 242 відповідно
• коли Саймон і Мак їхали разом на евакуаторі, виникає мовчазний флешбек із проїжджаючим перед очима автобусом на фоні будівлі “Mutual Benefit Life Plaza”, за адресою 5980 Wilshire Blvd, Los Angeles, CA 90036, до якого вони повернуться лише через годину в розмові за сніданком (порівняльне фото даного перехрестя у 1991 та 2024 роках додається)