Планета ідіотів / Idiocracy (2006)
Idiocracy (2006) — проста, легка, в більшості прямолінійна комедія, яка не має великої кінематографічної цінності, але є винятково цікавим мислительним експериментом із серйозними далекоглядними висновками. Коли умовна середньо статистична людина потрапляє в оточення із значно нижчим рівнем розвитку інтелекту — ключовим постає питання: “Чи вдасться їй завдяки розуму отримати перевагу над агресивними невігласами, які ще й кількісно переважають?”. На жаль, ми (досвідчені жителі людського суспільства на планеті Земля) знаємо відповідь наперед, а ось Luke Wilson доведеться це перевірити на власному досвіді свого героя.
Комедія сповнена багатьма не надто високоінтелектуальними жартами, але від того вони не стають менш смішними, адже є дуже правдивими. Просто геніально продемонстровано процес заведення дітей (прийняття рішення) у парах із протилежними показниками рівня освіченості — геніально і дуже правдоподібно. Гарний гумор чудово підкреслюється озвученням українською, де невігласи та інші деграданти спілкуються суржиком, а люди із вищим рівнем розвитку говорять чистою літературною мовою.
Виявляється дружба Mike Judge та Anthony “Citric” Campos розпочалась задовго до Silicon Valley (2014-2019), тому два безсмертні хіти від Pueblo Cafe “Nuevos Tiempos” та “Toda Mi Vida” звучать в “Ідіократії” не просто так…
Фільм знятий з необґрунтованим оптимізмом — описані події відбуваються у 2505 році, а насправді більшість процесів та явищ можна помітити поряд з нами вже у 2020-х. В кращому випадку — на екрані у стрічці новин, в гіршому — за вікном:
- грамотна, чиста розмовна мова з підметами і присудками в реченні вже виглядає дивною в більшості спільнот людського соціуму
- якість медичних послуг прямо пропорційна кваліфікації медичного персоналу і вітчизняна медицина дуже близька до показаної у першій частині фільму
- телебачення та інший медіа-контент спрямовані на утримання уваги глядача і її фокусуванні на задоволенні в основному базових фізіологічних потреб: харчуватись та розмножуватись (або хоча б самостійно імітувати цей процес)
- аналогічно: робота правоохоронних органів, кадрові призначення на держслужбу, ефективність судової системи… і такі неприємні штрих-коди на руках
- хоча побачити покупців із культовою, такою рідною, рябою торбою у “Корито-плаза” зігріє душу більшості східноєвропейських глядачів
Творці фільму не оминули увагою і вічні загальнолюдські цінності — найдревніша професія залишається актуальною у всі часи, не залежно від інтелектуального рівня розвитку суспільства. Так само як в середовищі розумово деградованих індивідів крайнім завжди буде найрозумніший і, відповідно, винним у всіх гріхах — це зручно, це всіх влаштовує, це відповідає картині світу в уяві демократичної більшості.
Має сенс додивитись фінальні титри до кінця, щоб переконатись, що вічними є не лише окремі професії, а й цілі галузі економіки
Професійні кінокритики кажуть, що “Idiocracy” — фільм про майбутнє. І він таким був… 20 років тому. Сьогодні ж, це кіно про нашу сучасну дійсність, у якій ми маємо (не)щастя жити, хоч із значною гіперболізацією та натхненним доведенням абсурду до маразму. Але хто знає — може ще все попереду? Переглянути варто хоча б для того, щоб переконатись, що Mike Judge у тупуватій комедії 2006 року дивився набагато далі за горизонт, ніж більшість номінальних інтелектуалів…
Увага! Обережно! Після перегляду “Ідіократії” можуть виникнути мінімум два питання:
- А чи є інтелект запорукою виживання виду? А що, без інтелекту людство не виживе? Історія еволюції каже, щоб прожити десятки мільйонів років достатньо просто бути крокодилом, який фактично є “лежачою на березі м’ясорубкою”, яка споживає все, що рухається або хоча б сильно пахне…
- А якщо і справді без інтелекту людський вид не виживе? То ЩО? Без людства планета крутитись перестане чи флора із фауною почнуть скучати за Homo sapiens? Он здичавілі корови з українського Чорнобиля і такса Валері з австралійського острова Кенгуру мають власну думку з цього приводу…
То може не така страшна ідіократія, як її малюють, чи ні?
