Пригоди Дживса і Вустера /Jeeves and Wooster (1990-1993)
Jeeves and Wooster (1990-1993) — шедевр на всі часи, досконала екранізація літературного твору, наповненого “англійським” гумором у чистому хрестоматійному вигляді. Серіал є втіленням кінематографічної якості, у якому можна смакувати кожен кадр, ракурс, репліку та емоцію. Адже в яку б халепу не втрапив молодий веселий і багатий гультяй Bertie Wooster і який би геніальний порятунок не знайшов його винахідливий камердінер Jeeves — задоволення глядачам гарантовано.
Ключем до успіху пригод Jeeves та Wooster є вдале поєднання оригінальних новел Pelham Grenville Wodehouse (не читав, але схвалюю) і стилю роботи компанії Granada Television, яка також відома не менш успішною екранізацією Sherlock Holmes (1984-1994). Події в серіалі “Jeeves and Wooster” відбуваються у 30-х роках XX століття. Для створення атмосфери того часу було залучено всі необхідні візуальні атрибути: автомобілі, коні, велосипеди, вулиці з бруківкою і кам’яні будиночки, густо вкриті плющем з виноградом. До дрібниць продуманий побут та інтер’єри приміщень: від сервірування столу на урочистому прийомі до подачі напоїв на природі. Детально і ефектно продемонстровано доступні на той час розваги вищого (і не дуже) товариства, коли не було телебачення чи інтернету.
На особливу увагу заслуговує операторський прийом, коли троє співрозмовників стоять обличчям один до одного в приміщенні і потрібно показати всіх одночасно — їхні обличчя ніби випадково потрапляють у відображення кімнатних дзеркал. Таким чином можна бачити всіх учасників розмови.
Акторська гра на рівні театрального мистецтва є найбільшим багатством “Jeeves and Wooster”. Виразна насичена міміка обличчя, мікрорухи тіла передають інформації не менше, ніж сказані слова, як у Hugh Laurie з Stephen Fry, так і в численних акторів другого чи третього планів. Експресивний Bertie Wooster читається, як розкрита книга, ще до того, як він висловить чергову “геніальну ідею”. Чого лише вартий жах, розпач і паніка на обличчі Bertie, коли він чує слова “заручини”, “весілля”, “шлюб”. Страшнішими за які може бути лише фраза: “До вас місіс Ґрегсон, сЕеер”. На контрасті незворушний Jeeves захоплює своїми репліками — коротке слово, сказане ввічливою флегматичною інтонацією, може бути не менш ефективним, ніж півгодинна гучна промова. І лише вокально-інструментальні таланти Bertie Wooster здатні хоч мінімально, але вивести його з рівноваги.
Вишукані манери світського товариства та діалоги з тонким гумором не залишають байдужим уважного і думаючого глядача:
- Bertie: “Гадаю, цей епізод можна назвати вершиною несправедливості”
- Jeeves: “Справедливо, сЕеер…”
Але і те, що відбувається на екрані мовчки — не менш веселе і геніально втілене: зокрема епізод, коли Bertie Wooster намащує мелясою шматок паперу в 6-му епізоді 3-го сезону, у якому зустрілись непересічний акторський талант Hugh Laurie з детально продуманим сценарієм подій
Власне, головний чоловічий дует серіалу став не лише його ключовою особливістю, але здобув популярність і за його межами:
- Bertie Wooster — не переобтяжений гострим розумом, веселий, доброзичливий молодий багатій, який завжди готовий прийти на допомогу близьким друзям та людям, яким просто симпатизує
- Jeeves — ерудований, далекоглядний і надзвичайно винахідливий камердинер, який здатний не лише вирішувати проблеми свого джентльмена, але і не втрачає нагоди вести власну гру, коли це потрібно
Серед акторів другого плану можна виділити:
- Martin Clunes — в ролі резидента клубу “Drones Club”, який з часом стане відомим завдяки “Doc Martin” (2004-2022)
- Charlotte Attenborough — одна з найпривабливіших акторок серіалу, також є рідною племінницею сера David Attenborough
Глядачів може бентежити коли в різних сезонах ті ж самі актори зображають різних персонажів і навпаки. Зокрема, Francesca Folan в першому сезоні грає Madeline Bassett, а в четвертому — Florence. Аналогічно роль тітки Agatha по черзі грають Mary Wimbush і Elizabeth Spriggs.
Локації зйомок “Jeeves and Wooster” виходять далеко за межі інтер’єрів будівель чи лондонських вулиць аж до епічних берегів Sidmouth (Devon, UK). А розкішний маєток Totleigh Towers є загальновідомим замком Highclere Castle, який здобув славу завдяки “Downton Abbey” (2010-2015).
Не могли британці упустити нагоду відправити “шпильку” за океан словами Jeeves про неприпустиму поведінку жителів Північної Америки у 1776 році (тонко натякаючи на Декларацію про Незалежність Сполучених Штатів)
У першій половині XX століття ще не було такого засилля безмозких блогерів-інфоспекулянтів та експертів з усіх питань, як в наш час, але вже тоді для небідних верств населення друкувались товсті книжечки з багатозначними назвами “Як вести хатнє господарство” чи “Автомобілі для хлопчиків”. Але не може не радувати згадка культового кінематографічного альманаху “Variety”, який читали і в Green Acres (1965-1971), і який залишається популярним порталом про кіно сьогодні.
Слоганом до серіалу пропонується цитата: “В наш час знайти справжнього джентльмена дуже складно”
Навіть у простому комедійному творі можна простежити нотки символізму, коли образ Bertie Wooster — це культ, світогляд, спосіб життя та ідеологія. Концентрований гедонізм, доведений до абсолюту, який вартий наслідування і захоплення. А відвідування чоловічого клубу “Байдики” — не лише світський захід для молоді, це про “Жити інтірєсно, дивитись якісні фільми, бути шпіоном і водити гарних панянок по ресторанах”. Точна метафора до таємного куточка чоловічої душі, в якому живе доросла безтурботна дитина, яка радіє цьому життю. Тому головним лейтмотивом серіалу можна вважати гасло: “Не заглушити голос свого внутрішнього Bertie Wooster і не почати жити як сер Watkyn Bassett”.
