Світ Юрського періоду: Відродження / Jurassic World: Rebirth (2025)
Все в цьому житті відносне — і це кіно відносно дуже непогане. З усіх “юрських парків та світів” новітньої доби (з 2015-го), “Jurassic World: Rebirth” можна вважати найкращим чи хоча б помітно адекватнішим за папіредників. Загалом, він дуже нагадує спробу у 2025-му році зняти кіно 1997-го, і результат такого наслідування апріорі був приречений через фактично банальний повтор сюжетних прийомів, а місцями навіть окремих ракурсів чи приміщень.
В той же час, порівнювати оригінальну олдскульну трилогію із модними (пере)запусками навряд чи є коректним. Оскільки, перші фільми були по суті “науковою фантастикою” для людей із закінченою повною середньою освітою, здатних проводити мислительні експерименти і моделювати ситуації на зразок: “а що було б, якби ото воно стало так, як не є”… Сучасні ж CGI-шедеври це звичайний шоу-контент, покликаний покликати людей в кінотеатри чи на стрімінги і якомога довше затримати там їхню тік-токнуту увагу.
“Jurassic World: Rebirth” знято надзвичайно аттрактивно — красива, насичена кольорами картинка, комп’ютерні технології на висоті і радують око. Динозаври, океан, острови, водоспади та зелена рослинність виглядають цілком природно, а може й краще. Хоча деякі епізоди справді були зафільмовані в Таїланді.
Перефразуючи слова одного президента однієї країни, сказані в одному неквадратному кабінеті: “Ви маєте бути вдячні. Ви повинні бути вдячні нам за… Scarlett Johansson”. Дивлячись на неї у цьому фільмі, нічого окрім вдячності не спадає на думку. Бо на її місці могла бути Zendaya, або Jenna Ortega, або Gal Gadot в кращому випадку. І ми вдячні їм. Але коли чесно покласти руку на щось надійне, треба визнати, що якби Скарлетт в тому образі на початку, у квадратних штанях, без таблички “WARNING: Scarlett Johansson!!!” на шиї, пройшлась вечором вулицею Володимирською у Києві — навряд чи багато хто б оглянувся… Суб’єктивно, але як є.
За винятком двох найтупіших епізодів сюжету — про тиранозавра і жовтий надувний човен та про забивання металевого гака на вертикальній скелі, все виглядає дуже навіть непогано, з урахуванням року виходу “пригодницького” кіна та його цільової аудиторії.
“Jurassic World: Rebirth” (2025) — орієнтований в основному на глядачів, для яких спільною рисою палеозоя та мезозоя є скромна, але приваблива, палеонтологиня на ім’я Зоя. Саме з таким настроєм рекомендується підходити до перегляду фільму. І кавуном. З настроєм і кавуном. Тоді все гарантовано складеться, до Спілберга не ходити…
