Втрачений скарб / Lost Treasure (2003)

“Lost Treasure” (2003) — типовий представник жанру ґрайндхаус, метою якого є розважати глядача в перервах між тим, як він заглядає у пакетик із смаженим гарбузовим насінням. Фільм повністю відповідає заповітним канонам і всіма можливими засобами уникає точок дотику із здоровим глуздом. Це нормально і так повинно бути — жанр зобов’язує. Впевнений, якби “Lost Treasure” показали по ICTV у 1993 році — це був би хіт. Але рік випуску 2003 на фоні такого сюжету виглядає як друкарська помилка, бо кіно явно родом із 80-х, при чому не надто вибагливих. Маскулінний головний герой модельної зовнішності (Stephen Baldwin — молодший брат Алека) та маскулінна MILFa модельної зовнішності (Nicollette Sheridan — зірка “Відчайдушних домогосподарок”) впродовж цілої вічності тривалістю півтори години рухаються в напрямку скарбів та безкорисливого романтичного щастя.

Бюджет кіна такий невисокий, що його навіть посоромились десь публічно оприлюднити, але нарікати на дешевизну не доводиться, адже в процесі пошуку золота Христофора Колумба розбиваються автомобілі, крутиться гвинт “кукурудзника”, в небі кружляє гелікоптер і вибухає зо 20 бочок із паливно-мастильними матеріалами. А хто ціни на дизель на АЗС бачив — ніколи не назве фільм низькобюджетним. Так само події на “панамському тропічному острові” відбуваються не виходячи за периметр невисокого паркану Лос-Анджелеського ботанічного саду з арборетумом. Чи можна подумати, що знімальна група туди по студентських квитках пройшла? То не уманська “Софіївка” звичайно, але є фонтан і ґінкго дволопатеве теж росте. Тому домашнім кінокритикам нема чого ШІ гнівити — бо він ще намалює нам тут… небо в гірляндах.

“Lost Treasure” (2003) обов’язковий до перегляду усім, хто втомився від адекватного кінематографу і хоче нарешті вивчити слово “арборетум”, щоб все подальше свідоме життя знати як ЩЕ називають дендропарк.