Нічні яструби / Nighthawks (1981)
“Nighthawks” (1981) — маловідомий кримінальний трилер у стилістиці 70-х про протистояння пари звичайних поліцейських та міжнародного ідейного терориста, який сіє паніку, підриваючи будівлі і захоплюючи заручників. Фільм викликає інтерес, першочергово, своєю атмосферою та акторським складом. Із сюжетної точки зору він досить прямолінійний, місцями затягнутий, не пропонуючи сучасному глядачеві нічого особливого чи захоплюючого.
Подібне кіно, як вікно в минуле на 50 років тому: атмосфера неблагополучних районів Нью-Йорку (Queens і Bronx) з відповідним виглядом вулиць та інтер’єрів будівель, а також справжньою автомобільною естетикою. Зйомки відбувались у Лондоні та переважно Нью-Йорку. Хоча окремі епізоди чомусь дуже нагадують кадри з “Rocky” (1976). Те, що було колись casual — тепер стало vintage або retro. Атмосферність доповнюється помітною кількістю мовчазних пауз або фрагментів без музичного супроводу, заповнених звуками кроків чи шелестінням паперових документів.
“Nighthawks” належить до того періоду в кінематографі, коли гелікоптери на екрані були справжніми, а їхні піруети виконувались завдяки майстерності пілотів. Були часи…
Перед нами ранні 80-ті, із не менш ранніми Sylvester Stallone та Rutger Hauer. При чому Stallone довелось завести бороду, щоб глядачі не впізнали у ньому “Італійського Жеребця” між “Rocky II” (1979) та “Rocky III” (1982). Серед акторок другого плану не можуть не виділятись Persis Khambatta, яка зіграла Ilia в Star Trek: The Motion Picture (1979) та ефектна Lindsay Wagner, очі якої в моменті нагадують Hilarie Burton.
Реклама жувальної гумки “Wrigleys Spearmint” у вагоні підземки здатна повернути окрему групу глядачів до приємних спогадів молодості, юності, а може навіть дитинства
Багато затягнутих беззмістовних діалогів псують враження і збивають динаміку розвитку подій, але якби ЦЕ було найбільшим недоліком стрічки. Двоє головних поліцейських (DaSilva та Matthew), як пара бовдурів, ловлячи небезпечного терориста, витворяють настільки абсурдні речі, що буває аж не віриться. Ніби як досвідчені вуличні правоохоронці, але вчиняють одну помилку за іншою, які призводять до невдач та жертв серед цивільних. Наприклад, замість непомітно підійти до підозрюваного з різних боків у нічному клубі, вони стоять удвох, як вкопані, і впритул витріщаються на нього декілька хвилин! У будь-якого раціонально мислячого глядача подібний кричущий непрофесіоналізм викликає роздратування. А ситуація із переслідуванням, взяттям заручниці в метро і діалоги поліцейських при цьому — виглядають як суцільне безглуздя…
“Щоб боротись із жорстокістю — потрібна ще більша жорстокість” у фільмі цей слоган засуджується і виставляється хибним, як маргінальне варварство, але півстоліття по тому — ми вже знаємо, що хибним був лише надмірний оптимізм 70-х та 80-х…
Під час перегляду варто робити поправку на рік виробництва фільму — коли глядач ще не був на стільки вибагливим і досвідченим як сьогодні. Тому, на щось доводиться закривати очі або просто ставитись із розумінням. “Nighthawks” виглядає надто прямолінійно і навряд чи може захопити чимось більше ніж почуттям ностальгії, яке з віком у певної категорії глядачів стає все сильнішим.
