Хороший Хижак. Мені, як не фахівцю із франшизи, сподобався: видовищно, динамічно, красиво, місцями навіть тримає в напрузі. В кадрі багато природи, мальовничих пейзажів, які підозріло реалістично виглядають. Фільм отримує дедалі більше і більше позитивних відгуків від критиків… А як же їх не отримувати?! В головній ролі індіанська дівчинка(!), яка бореться з чоловіками племені команчів за респект та рівноправ’я з ними, з чоловіками-поневолювачами-європейцями за бізонів та її рідну землю, з Хижаком, який мабуть теж чоловічої статі, хоч нам і не показали крупним планом.
Сприймаю цей фільм спочатку як справжню оду Don Adams, а вже потім як комедійний бойовик із Steven Carell. Адже все знято в нерозривній єдності із серіалом “Get Smart” 60-х років, який тішив юного глядача після школи на ICTV під назвою “Шпигунські пристрасті”. Червоний кабріолет, черевик-телефон і фраза “Sorry about that, Chief” та багато іншого. Безумовно, замість Steven Carell в цьому фільмі міг би знятись і Rowan Atkinson, і зробив би це не гірше, а місцями може навіть і краще, але тоді це вже був би фільм про агента Джонні Інгліша, а не про шпигуна Макса Смарта.
Типовий бойовик 90-х. І цим все сказано про: сюжет, стилістику, картинку та фінал. Все зроблено за канонами: безсмертні головні герої, стрілянина, яскраві вибухи, натурні зйомки і в кінці повчальний висновок про те, що шматок ланцюга може кардинально змінити стосунки між людьми, що було б неможливим у будь-яких інших умовах. З радістю переглянув знову. І що такого, що рейтинг на IMDb не захмарний, а якість відео далека від Full HD? Адже це фільм дитинства — і цим теж все сказано.
Досить непросте кіно: починаючи від визначення жанру до самОго смислового навантаження. Це скоріше не комедія в чистому вигляді, а щось більш схоже на “комедіронію” з елементами сатири, сарказму та місцями безмірного художнього перебільшення. Щоб фільм розуміти потрібно мати на увазі, що він знімався в інший час (80-ті), для інших глядачів (кому за 40), з урахуванням інших цінностей. Це про той час, коли бути одиноким чи самотнім вважалось тягарем, а не привілеєм забезпечених людей, як тепер.
Душевний бойовик. Люблю такі фільми. От подивився кіно — душею відпочив, і розумом за одно. Оце були колись справжні кіногерої — хороший хлопець отримав півмагазину “Узі” в пузо, над ним вибухнуло сто мільйонів тисяч кубічних гектарів вибухівки у тротиловому еквіваленті — і що? Встав, обтрусився від всього того мотлоху і через три роки в костюмі на задньому сидінні лімузину вже навушника поправляє… Не те, що зараз… А в цілому — гарні актори, гарна зброя, кулі летять, хороші хлопці перемагають (в більшості своїй).
