Можете називати мене Біллом / You Can Call Me Bill (2023)
“You Can Call Me Bill” (2023) — півторагодинне вдумливе далекоглядне інтерв’ю, під час якого не задають жодних питань, але піднімають їх безліч, знімають “маски” і нівелюють штампи. Ретроспективний погляд на власну біографію крізь призму злетів і падінь, радощів і смутку, перемог і поразок, популярності і самотності. Своєрідна сумна сповідь веселої, культової, мегапопулярної, але в той же час неймовірно скромної людини. Перед глядачами в яскравому світлі камер на темному тлі — Білл, жива легенда кіно, музикант, виконавець, стендап-комік, письменник, альпініст, майстер верхової їзди, гравець регбі, астронавт, палкий шанувальник коней та собак… Цей перелік ще можна продовжувати.
Складно і недоречно окреслювати увесь спектр непростих питань, яких торкаються протягом даного біографічного фільму. Його просто потрібно переглянути. Подивитись, як кумир декількох поколінь та мільйонів фанатів по всьому світу сидить на простому стільчику і ділиться потаємними думками, інтимними емоціями і переживаннями про: любов, пізнання, любов до пізнання, старість і молодість, життя і смерть, радість і смуток, акторську майстерність та анатомію гумору. Про самотність і ЩО означає бути живим…
З усієї множини висловлених глибоких думок, слоганом до фільму пропонується цитата: “Повноцінне життя — це життя, яке проживається усвідомлено”
Інтерв’ю сповнене фрагментів із фільмів, серіалів, стендап-виступів, музичних номерів, жартів та дотепів, які при всій своїй інтенсивності не роблять документальну стрічку веселою чи, тим більше, смішною. Адже її призначення полягає у зовсім іншому — знімати “маски”, відкривати невідомі раніше грані, підводити підсумки, спонукати мислительні процеси в частини аудиторії, яка на це здатна.
Не варто пропускати фінальні титри із підсумковим монологом під якісну музику і словами “Sorry to disappoint you, but I am real”
На жаль, даний фільм це не лише відверта сповідь, це також заповіт і прощання. Усвідомлений фінал — доля, яка випадає не кожному, тому вихід лише один — спробувати усвідомити раніше, ніж він прийде. Ніхто не знає, коли Білл стане деревом, в тіні якого ми зможемо сховатись, але такі особистості житимуть рівно стільки, скільки існуватиме людство, бо вони — частина його надбання і спадщини.
