Captain Apache (1971) — цілком звичний представник жанру, з усіма необхідними атрибутами: суворою дикою природою, брутальними чоловіками, жінками тогочасних стандартів краси, жорстокими звичаями і підходами до вирішення майнових питань, атмосферою загадковості, розслідуванням злочинів, до яких ведуть уривки фраз, сказані в останню мить — і все це заради глобальної благородної мети.
У фільмі про американський Дикий Захід, який знімався в Іспанії, присутні навіть певні нотки детективного нуару, але в антуражі вестерну. Рукопашні бійки дуже театральні, але принаймні без прийомів східних бойових мистецтв та змішаних єдиноборств, за що ВЖЕ можна подякувати.
Не зрозумілий мені фільм. Мабуть, то страшно і соромно зізнаватись публічно, що кіно, у якого “83 нагороди, 36 номінацій” і рейтинг 8.2, в мене не викликає захвату. Після перегляду залишаються дуже змішані почуття. З одного боку такі речі як акторська гра (особливо Javier Bardem та Tommy Lee Jones), операторська робота (загальні плани і детальні кадри з фрагментами облич), атмосферність (гнітюча тиша на фоні моторошних подій), добре продумані харизматичні Образи головних героїв — не можуть не вражати.
Трохи занудно як для вестерну і сюжет міг би розвиватись більш динамічно. Хоча в описі вказано про кмітливість та розум Ворма, але він нагадує більше наївного дурника-ідеаліста. Фільм не залишає байдужим, в основному через дії та думки Ілая Сістерса, який по-хорошому дивує впродовж фільму і трохи зворушує. Якщо обчислення коректні, то це остання стрічка за участю Рутгера Гауера. Тут детально показано побут: міста поселенців, салуни, бари, ванні кімнати та засоби гігієни того часу.
Гарний вестерн, хоч і не типовий. Фільм повільний і вдумливий. Про дорогу, сенс якої не в кінцевому пункті призначення, а в проходженні самого шляху. Коли зустрілись дві різні системи цінностей десь на дикому Заході. Піднімається багато світоглядних питань: як жити, яких правил притримуватись і чи намагатись роздивитись в людях щось хороше. Все це на фоні пейзажів “прерій американського Заходу”, побуту ковбоїв, коней, зброї, самотніх ранчо, дрібних фермерів та великих бандитів. Дотично показано (в чергове) проблеми взаємодії індіанців та колоністів.
Про такий фільм не зможу сказати: хороший він чи поганий. Це класика світового кінематографу, яка займає своє заслужене місце серед кращих стрічок про Дикий Захід. Перше, що вражає — скільки зусиль було вкладено в фільм, багато натурних зйомок (принаймні там, де крупні плани), коні, люди, зброя і т.п. І це в далекому 1969 році. Звичайно, коли дивитись по “кольоровому телевізорі”, який ще й не “сніжить”, стає багато що помітно: візуальні ефекти м’яко кажучи інколи виглядають не кращим чином: гіпсові скелі, пластилінові(?
