“The Fugitive” (1993) — непоганий детектив з елементами екшену і популярною сюжетною лінією для 80-х та 90-х. Благородний головний герой, засуджений за злочин, якого не скоював, бореться за пошук правди, покарання поганих людей і відновлення своєї власної репутації. Особливістю даної реалізації є те, що помилково звинувачений є не колишнім морським піхотинцем чи майстром бойових мистецтв, а висококваліфікованим хірургом. Мабуть, чи не вперше для даного кінематографічного періоду головною зброєю хорошого хлопця виступає не фізична сила із кулеметом M60, а розум та інтелектуальні здібності.
Класика світового кінематографу. Обов’язкова до перегляду та ознайомлення частина еволюції кіно, як жанру, і результат роботи талановитих професіоналів — акторів, режисерів, сценаристів, костюмерів. Фільм середини 50-х років XX століття — це чергове “вікно” в тогочасну реальність: красиву, багату і глянцеву. А чи може бути по-іншому на Французькій Рив’єрі? Сьогодні такі фільми дивляться не для того щоб знати “чи впіймають злодія?”, а щоб посмакувати процес і насолодитись насиченою яскравою картинкою, вишуканістю діалогів, акторською грою театрального рівня.
Переглянувши в чергове під Різдвяні свята, лише тепер зрозумів про ЩО кіно… А воно про нудьгу і приречену самотність осіб із рівнем розвитку інтелекту “вище середнього” в нашому світі “простих людей”. Sherlock, Mycroft, Jim, Irene — вони всі потрібні один одному, вони повинні бути в житті один одного, щоб воно було вартим процесу життя. І лише Jim Moriarty мав достатньо сміливості зізнатись — сказати у вічі Шерлоку, що є його боржником.
“Sherlock Holmes” від Granada Television (ITV Granada) з Jeremy Brett у головній ролі — це ідеальна екранізація творів sir Arthur Conan Doyle, з найвищим ступенем точності і достовірності згідно оригінального літературного твору, неймовірною атмосферністю та акторською грою на рівні театрального мистецтва. Справжній шедевр, який нікому перевершити не вдалось — ні до, ні після. Адже кіно створювали британці із переважно британськими акторами, про британців у часи, коли Велика Британія була великою і британською.
Жанр “британського сільського детективу” не новий, але додає інтриги, що це не перша екранізація однойменного твору Agatha Christie, опублікованого в 1930-х. Гарно зняте кіно: справжні пейзажі Уельсу, красиві актори, продуманий до деталей побут британської глибинки — можна отримувати навіть просто естетичне задоволення від перегляду. Відповідну атмосферу гарантовано. Загадковість і таємничість теж на рівні — сюжет затягує і хочеться бачити продовження.
Макіяж Lucy Boynton додає її персонажу суб’єктивно років десять. Після перегляду The Politician (2019-2020) та The Pale Blue Eye (2022) складається враження, що “вередлива і зверхня молода панянка” це саме той типаж, який вдається їй зображувати найкраще.
