Всі фільми франшизи “Department Q” варті уваги та знайдуть свого глядача. Треба лише мати на увазі, що це не продукт масової культури — це для поціновувачів чогось на зразок “скандинавського нуару” з усіма характерними ознаками: тягучою моторошною атмосферою, холодною палітрою кольорів та акторами з мінімумом емоцій на обличчі. Як правило, подібні фільми дивляться не для того, щоб дізнатись умовно “хто вбивця”, а для занурення у відповідний настрій. Безмежна вдячність за можливість переглянути ці фільми українською, бо я у свій час дивився їх мовою оригіналу (данською) з англійськими субтитрами — і нікому того досвіду не бажаю…
На диво якісне кіно, цікаве і тримає в напрузі. При тому, що досвідченого глядача вже важко здивувати раптовим поворотом сюжету. Основний акцент зроблено на атмосферності — холодній, гнітючій, місцями моторошній обстановці. І якщо не знати — можна подумати, що до перегляду пропонується типовий скандинавський детектив. Варто мати на увазі, що це екранізація однойменної новели, написаної Louis Bayard у 2003, і кажуть, що дуже точна. Але тут вже критикам не догодити: якщо в кіноадаптації будуть нові елементи, то скажуть, що вона невдала і “книга краща”, а якщо у фільмі 100% те, як в літературному творі — напишуть, що дивитись не цікаво бо фінал і так відомий.
Якісний фільм з наближенням до стилістики скандинавського детективу — з тягучою атмосферою, пригніченим настроєм, неквапливим сюжетом та постійним відчуттям, що глядачам не все показали і щось відбувається за кадром у фоні. Навіть кольорова гама з чергуваннями сіро-синіх тонів і жовтуватих лампових відтінків налаштовує на відповідні прохолодні регіони нашої планети. Не вистачає лише неочікуваної хитромудрої розв’язки у фіналі. Але варто мати на увазі, що фільм знято на основі реальних подій і є відчуття, що досить близько до реальних подій, чим можна пояснити певну бідність художніх засобів та поворотів сценарію.
Типовий представник жанру “скандинавський детектив”, холодний, розмірений, тягучий і місцями похмурий — “Wisting” (2019). Фільм знято на основі творів Jørn Horst (не читав, але схвалюю). У центрі сюжету — пошуки американського(!) серійного вбивці, який вирішив сховатись від ФБР у норвезькій глибинці в районі міста Ларвік. Якщо хтось очікує, що ланцюжки подій та лінії причинно-наслідкових зв’язків максимально заплутані і є практично не прогнозованими — то він не буде розчарованим. Тому щоб не загубитись і належним чином оцінити павутиння режисерських задумів варто запам’ятовувати (чи записувати) імена і прізвища головних героїв.
Черговий британський драматичний детектив “Shetland”. Початково задуманий як екранізація романів Ann Cleeves (не читав, але схвалюю) і розвинувся в самостійний телевізійний продукт. Першою, визначальною і головною його рисою є (вчергове) — атмосферність. Зйомки відбувались безпосередньо на Шетландських островах та північній частині Шотландії. Тому події розгортаються на фоні епічних пейзажів, які інколи добряче відволікають від сюжету. Окрім природи вражає місцева архітектура — одно- і багатоповерхові будівлі з кам’яної кладки, споглядання яких створює ефект “прослуховування музики”… Все це разом забезпечує своєрідну палітру — мальовниче поєднання сірого і зеленого в колірній гамі.
