Причиною перегляду був акторський склад, представлений вже культовими персонами. Власне, після перегляду додаткової мотивації знайти не вдалось. І справді, рідко коли можна побачити Goldie Hawn, Kurt Russell, Ed Harris та Fred Ward разом. Та навіть слизький Murdock із “Rambo II” теж тут. Ніколи б не впізнав Christine Lahti у The Blacklist. Великим плюсом є атмосфера епохи, в якій розгортаються події, створена завдяки увазі до деталей в інтер’єрах та автомобілям на вулицях.
Кіно не сподобалось, не зважаючи на атмосферу 80-х чи Danny DeVito чи Twin Towers… Для мене виявилось забагато дисонансів. Незрозумілий образ головної героїні: це і не сильна жінка, і не досвідчений юрист, а дивна плакса, яка намагається виглядати впевнено, при цьому зривається на сентиментальні істерики, і замість адвокатського професіоналізму постійно демонструє свою сексапільність та ноги в чорних панчохах… Неприродна романтична лінія: оскільки дуже кидається в очі різниця у віці та соціальній зрілості двох учасників і замість флірту це більше схоже на домагання до неповнолітніх.
Ніколи не думав, що скажу так про німецьке кіно, але… Люди, це шедевр. Фільм про цінність життя, про цінності в житті, про першочергове і другорядне, про суттєве і несуттєве. Його треба дивитись і бачити: несамовите поєднання у неконтрольованих пропорціях безрозсудного гай-річівського криміналу, люк-бессонівської таксійної динаміки, форрест-гампівської дорослої наївності, роберт-земекісової душевної теплоти і гумору сорока відтінків чорного. І все це під ремікс U-Stay With Melina “I will survive”, який доречний, в тему, саме у такому аранжуванні.
Серіал непростий для перегляду першочергово тим, що в ньому багато сварок, криків, негативу між людьми, хоча в цілому головні герої люблять один одного, хоч і в дуже своєрідний спосіб. І тільки шалене засилля ненормативної лексики трохи знімає загальну напругу. Картинка на екрані естетикою не вражає і відеоряд побудований на контрастах між хмарочосами Чикаго з його Willis Tower (в роки моєї молодості Sears Tower) та тим дном, де мешкають співробітники ресторану “Beef”.
На замовлення підписників, яким відмовити не можу (та і ніколи не міг) — сльозлива мелодрама про стосунки і почуття. Аж сам не вірю, що це пишу… Не будучи фахівцем в даному жанрі, довелось обирати між сучасною мелодрамою “Dating & New York” (2021) і олдскульним американським кіном 90-х: після перегляду скріншотів першого і акторського складу другого — питання стало риторичним… Вашій увазі пропонується огляд “Frankie and Johnny” (1991) з Мішель Пфайффер та Аль Пачіно в головних ролях.
