Ніби як простий прохідний фільм. В той же час, при відомому з перших кадрів фіналі, в нього практично не прогнозований сюжет, оскільки дії головних героїв катастрофічно нелогічні та на стільки ж безглузді. Якщо серйозно, то фільму просто не вистачило трохи розвинути персонажі головних героїв — розкрити їхню внутрішню “страшну таємницю” чи щось подібне… Але кіно не залишає байдужим. Гнітюча атмосфера. Сувора природа. До речі, то справжні пейзажі Британської Колумбії, тієї що в Канаді.
Фільм взагалі не сподобався. Припускаю, що він несе якесь тонке психолого-емоційно-світоглядне навантаження, але сприймати це нелегко та і не дуже хочеться. Після перегляду залишається дивне відчуття безглуздості сюжету: ось все йшло-йшло, одне за одним, події, повороти — а на виході нічого, як холостий постріл. Склалось враження, що або мені щось не досказали, або не допоказали, або очікував щось інше, або все показали, а я цього не зрозумів… До перегляду не радив би.
Гарний фільм, однозначно вартий перегляду. Історія з якою потрібно бути знайомим. Піднімається багато різних питань: починаючи від суворого способу життя людей, які пішли освоювати незаселені землі Аляски, до виявлення межі, коли собака починає сприйматись як друг, компаньйон, а не транспортний засіб, який у випадку несправності можна залишити обабіч дороги. Є нагода в черговий раз задуматись скільки людей та тварин безслідно зникли з різних причин під час золотої лихоманки та колонізації американської півночі.
Ніколи раніше про даний фільм не чув. В першу чергу зацікавив поєднанням заявленого жанру та країни виробництва: чорна комедія + Данія. Таке треба було бачити. Те, що фільм не для всіх, має бути очевидно з того, що на деяких неофіційних ресурсах його жанр зазначають як авторське кіно або арт-хаус… Кожен відчуває по-своєму, але я схильний думати, що під вечерю чи будь-який інший прийом їжі — краще не переглядати, якщо звичайно, натхненно розкрита, тема канібалізму не додає Вам апетиту.
Як на мене, рейтинг 7 на IMDb є цілком виправданим та заслуженим, а даний фільм значно глибший, ніж може здатись при поверхневому ознайомленні. Сюжет та спосіб подачі інформації чимось віддалено нагадує щось середнє між “Delta Farce” та “Sgt. Bilko”: наповнений комедійними ситуаціями, місцями суцільним абсурдом та дивним збігом подій. Не зважаючи на це, в ньому присутня іронія, критика та смачний стьоб з військової операції США в Іраку. Інколи, глузування з безглуздості участі США у війні в Іраку перебувають далеко за межею толерантності, терпимості чи “мови дипломатії” і нагадують досить темну чорну комедію.
