Jeeves and Wooster (1990-1993) — шедевр на всі часи, досконала екранізація літературного твору, наповненого “англійським” гумором у чистому хрестоматійному вигляді. Серіал є втіленням кінематографічної якості, у якому можна смакувати кожен кадр, ракурс, репліку та емоцію. Адже в яку б халепу не втрапив молодий веселий і багатий гультяй Bertie Wooster і який би геніальний порятунок не знайшов його винахідливий камердінер Jeeves — задоволення глядачам гарантовано.
Ключем до успіху пригод Jeeves та Wooster є вдале поєднання оригінальних новел Pelham Grenville Wodehouse (не читав, але схвалюю) і стилю роботи компанії Granada Television, яка також відома не менш успішною екранізацією Sherlock Holmes (1984-1994).
“Secondhand Lions” (2003) — якісний, продуманий фільм про життя, людяність і завжди дефіцитну доброту, який доступно розповідає про непрості речі і легко про глибокі істини. В якому є місце всьому спектру емоцій: радості, суму, іронії, ностальгії, щастя, болю, співчуття і в широкому розумінні — любові. Є в ньому приємна монотонність неквапливості життя, небезпека, що нависає нам ідилічним господарюванням на старому ранчо, і кульмінація, в яку хочеться повірити.
Коли маленький хлопчик, на ім’я Walter, потрапляє під опіку двох своїх неординарних ексцентричних дядьків, він ще не усвідомлює на скільки йому пощастило.
“Seems Like Old Times” (1980) — якісний, старий, добрий фільм із категорії “таких вже більше не знімають”. Другий після Foul Play (1978) спільний перформанс Chevy Chase та Goldie Hawn. З перших кадрів візуальний ряд і музичний супровід переносять Вас подумки туди, де хочеться бути… Це теплі 70-ті, атмосфера, яка огортає теплом, затишком, наївністю і оптимізмом. Хай ці обійми тривають лише півтори години, але вони варті тОго. Це інший час, інші люди з іншими думками і настроєм.
“Trading Places” (1983) — чудовий фільм ранніх 80-х, який переглядається легко і сучасно навіть сьогодні. Якщо жанр “розумна комедія” не існує, то його варто вигадати, щоб описати дану стрічку. Це той особливий кінематографічний підхід, коли за веселими жартами і комедійними ситуаціями завуальовано непрості питання, вічні цінності, напружений драматизм. І сюжет про цинічний експеримент, коли бездомний жебракуватий пройдисвіт отримує гроші та соціальний статус, а талановитий успішний працівник втрачає буквально все, надає для “розумної комедії” безмежні можливості.
Idiocracy (2006) — проста, легка, в більшості прямолінійна комедія, яка не має великої кінематографічної цінності, але є винятково цікавим мислительним експериментом із серйозними далекоглядними висновками. Коли умовна середньо статистична людина потрапляє в оточення із значно нижчим рівнем розвитку інтелекту — ключовим постає питання: “Чи вдасться їй завдяки розуму отримати перевагу над агресивними невігласами, які ще й кількісно переважають?”. На жаль, ми (досвідчені жителі людського суспільства на планеті Земля) знаємо відповідь наперед, а ось Luke Wilson доведеться це перевірити на власному досвіді свого героя.
