“Secondhand Lions” (2003) — якісний, продуманий фільм про життя, людяність і завжди дефіцитну доброту, який доступно розповідає про непрості речі і легко про глибокі істини. В якому є місце всьому спектру емоцій: радості, суму, іронії, ностальгії, щастя, болю, співчуття і в широкому розумінні — любові. Є в ньому приємна монотонність неквапливості життя, небезпека, що нависає нам ідилічним господарюванням на старому ранчо, і кульмінація, в яку хочеться повірити.
Коли маленький хлопчик, на ім’я Walter, потрапляє під опіку двох своїх неординарних ексцентричних дядьків, він ще не усвідомлює на скільки йому пощастило.
“Seems Like Old Times” (1980) — якісний, старий, добрий фільм із категорії “таких вже більше не знімають”. Другий після Foul Play (1978) спільний перформанс Chevy Chase та Goldie Hawn. З перших кадрів візуальний ряд і музичний супровід переносять Вас подумки туди, де хочеться бути… Це теплі 70-ті, атмосфера, яка огортає теплом, затишком, наївністю і оптимізмом. Хай ці обійми тривають лише півтори години, але вони варті тОго. Це інший час, інші люди з іншими думками і настроєм.
Стара добра комедія 90-х з повчальною мораллю та правильними цінностями (колись) для сімейного перегляду. З перших кадрів натякаючи на зміст заголовку, режисери роблять дуже неплавний перехід від мальовничих південноамериканських джунглів до бадьорих торгів на біржі цінних паперів у Нью-Йорку. В подальшому даний контраст є ключовою ідею фільму, гумор і сюжет якого обертаються навколо конфлікту культур і систем цінностей. А хто може в таких умовах виступити головним світовим злом? Звичайно ж це російська мафія з балканськими прізвищами, горілкою на столі та вагоном готівки в чемодані.
Чудове дуже бюджетне, але не дешеве, діалогове кіно з двома акторами першої величини у головних ролях. Для глибшого розуміння цієї нетипової романтичної комедії з весільними мотивами пропонується вікове обмеження 30+. Адже саме після досягнення певного віку і набуття досвіду стосунків, чоловіки та жінки стають необтяженими основним інстинктом і здатні висловлювати свої думки, не оглядаючись на реакцію осіб протилежної статі. Не боячись засудження чи іншої точки зору. Тоді і настає свобода, свобода для двох.
“A Dog’s Breakfast” — цікавий як фільм. Тобто, це не цікавий фільм, а твір цікавий як фільм — з точки зору хто і за яких обставин його створив. Стрічка одразу привертає увагу та інтригує шанувальників кінематографічного всесвіту “Stargate” режисерсько-акторським складом. Адже його автором виступив сам David Hewlett — він же доктор Rodney McKay з “Stargate: Atlantis” (2004-2009) і тому “A Dog’s Breakfast” став його творчим дебютом. Під час перегляду складалось враження, що це акторський склад “Зоряної Брами” занудьгував між сезонами і вирішили зустрітись, щоб на швидку руку щось зняти із мінімальним бюджетом та вільним обладнанням.
