Веселий комедійний напівбойовик. Дитячий звичайно, але по-своєму веселить та розважає. Цікавою є сама ідея подібного сюжету. Звичайно, не варто підраховувати масу ПЗРК і скільки місця він займає, і що через кордон його неможливо провезти під виглядом мисливських рушниць, і що захист борту №1 не вимикається викруткою чи однією кнопкою, адже всі ці деталі не мають значення у фільмах подібного жанру. Дуже порадували натурні зйомки в природі, чого, як на мене, дуже не вистачає сучасному кінематографу.
Стара добра комедія 90-х, яку варто подивитись і отримати задоволення. Переглядав зараз і думається мені, що фільми цього часу мають якусь особливу атмосферу: приємна тепла картинка, багато загальних планів, де акторів показують у повний зріст, продумані комічні ситуації, загальна ідея, яка несе позитив і гуманне ставлення до тварин. Після фільму залишається приємна напівпосмішка на обличчі і бажання подивитись щось подібне. Також, присутні добре відомі актори, які класно грають та створюють відповідний настрій.
3 листопада стартував фінальний сезон комедійного серіалу “Silicon Valley”, назва якого була перекладена якимись невігласами кириличного Інтернету як “Силіконова долина”, хоча коректний переклад “Кремнієва долина”. Шоу цікаве тим, що продовжує ідею The Big Bang Theory і знімає популярне кіно про непопулярних людей — геніїв, розумних, талановитих, без кам’яного пресу та стероїдних біцепсів, але з революційними ідеями в світі науки та технологій. Персонажі дуже оригінальні, як і має бути для серіалів такого типу: нормальні, не дуже нормальні, епатажні, дивакуваті, придуркуваті.
“Boston Legal” — комедійна напівофісна драма про юридичну компанію в Бостоні. Повною мірою відповідає заявленому жанру, демонструючи органічне поєднання якісних інтелігентних жартів та серйозної тематики. В центрі сюжету декілька паралельних судових справ, які не завжди доходять до суду завдяки вмінню адвокатів “домовитись”, але коли вони вже потрапляють в залу суду — задоволення глядачам гарантовано.
Не всі справи головні герої виграють, але чітко демонструють, що “по закону” та “по справедливості” це не завжди тотожні категорії.
Вирішив переглянути знову, оскільки вже підзабув трохи сюжет та й взагалі для чого ті всі пригоди були. Це вже просто класика світового кінематографу. Можна дивитись знову і знову, отримувати задоволення та нові враження. Щоразу помічаєш щось нове. Звернув увагу на те, що навіть у 1964 році вулиці Парижу вже досить щільно наповнені автомобілями, хоч і старенькими. Автомобільні трюки виглядають вражаюче навіть зараз: різноманітні розвороти та аварії. Хоча все ж таки добре помітно, що під час вильоту автомобілю в кювет в ньому не повний салон пасажирів, а лише один водій та манекен.
