Схоже на одну з численних спроб зняти щось для більшості незрозуміле, щоб потім кожен в цьому зрозумів щось своє — і всі разом визнали геніальність задуму авторів… Але не склалось — цього разу не вдалось продати громадськості бульбашку і вона вдарила по зірках у рейтингу. Воно як кіно про поворот “не туди”. А повернули не туди: Dylan McDermott та James Belushi, може навіть і Quentin Tarantino заблукав, хоча його персонаж чи не найбільш цікавий із усіх причетних до цього необґрунтованого божевілля.
Непогана американська кримінальна комедія. Перша половина фільму, окремі повороти сюжету і музичний супровід чимось віддалено нагадують британського законодавця моди цього жанру — “Lock, Stock and Two Smoking Barrels” (1998). Звичайно, антураж та атмосфера відрізняються, але настрій дуже схожий. При помітній простоті історії найбільшою цінністю стрічки залишається акторський склад — справжнє сузір’я.
Трохи незвично бачити Jeff Goldblum без тиранозаврів на задньому плані; підозрюю, що в конкурсі на роль він переміг Benicio Del Toro, який би тут органічно вписався.
Цікавий і своєрідний фільм. На перший погляд, це чергова дуркувАта американська комедія. Але якщо придивитись, то вона піднімає непросте питання: на скільки відрізняється країна (в даному випадку США) від її медійного образу, створеного кінематографом, ЗМІ чи стереотипними уявленнями? Те ж саме стосується і мови (в даному випадку англійської). Вивчити “Who is on duty today” і промовляти речення із збереженням порядку слів “підмет-присудок-додаток” далеко не означає говорити англійською.
Як на мене, ідея фільму геніальна: американці самі показали себе очима совєцьких людей.
Фільм не зайшов. Перший адекватний жарт зустрівся на 33 хвилині — про тютюнові компанії, а ось бридких епізодів вистачало… Далі перегляд продовжив винятково в очікуванні Vanessa Angel. Чомусь не подобається мені коли предметом жартів стають особливості людей з особливими потребами чи натякають на жорстоке поводження з тваринами. Більш-менш гумор почав спостерігатись вже після 40-ої хвилини, але він все одно в стилі “Dumb and Dumber” (1994).
Після перегляду виникла думка: це ж треба було спробувати зробити спортивну драму із такого занудства як боулінг… Так само, як і у випадку з For Richer or Poorer (1997) перед фільмом бажано ознайомитись з інформацією про спільноту амішів, тоді багато що буде зрозумілішим.
Чудова комедія 80-х з класними акторами. Радісні обличчя Dan Aykroyd та John Candy просто дивляться з дитинства і вже від цього стає веселіше. Тут є все, що потрібно: натурні зйомки справжньої природи, сімейні стосунки, романтичні почуття, правильні цінності і гумор, якісний добрий гумор, який запам’ятовується.
За цим всім не варто забувати про ненав’язливо підняті серйозні питання: азартно заробляти великі гроші чи жити в своє задоволення розміреним стабільним життям? Мати батька всесильного супермена чи того, хто любить своїх дітей і з яким вони можуть поділитись найпотаємнішими думками?
